“ОЗЛОблювальні матеріали” – так я прочитав рекламне оголошення “оздоблювальних матеріалів”, коли нещодавно їхав в переповненій маршрутці. І не випадково – саме таким джерелом озлоблення часто виступає наш громадський транспорт – з його графіком роботи, перезавантаженістю, станом салону, стилем водіння шоферів та інтелектуально-духовним рівнем усіх учасників пасажироперевезення.
Я не надто розбираюсь у ПДР та законодавстві, але в актуальному на сьогодні стилі передвиборчої програми пропоную своє бачення того, що треба зробити з транспортом у центрі Львова.
1. Забрати поняття пільг на транспорті
Пільги на проїзд – це хаос та нерви. Замість того, щоб пільговикам виплачувати реальну монету і купюру, їм обіцяють блага, відповідальність за які перекладають на комерційні структури. Це ж така можливість похімічити з бюджетними коштами! Гроші то пільговик точно забере, а чи буде їздити у маршрутці – ще невідомо. Тому держава за дурнуватою радянською традицією не виплачує адресну допомогу, а обіцяє безкоштовно покатати. А з компенсацією перевізникам ніхто не поспішає. Перевізники в шоці, бо робота зроблена, а частини грошей нема, невідомо коли ті гроші будуть і чи будуть взагалі. Пільговики теж думають – ну, “положено” ж! то треба йти і виїздити своє, навіть якщо нема особливої потреби. У результаті – в салоні купа пасажирів з “пошьвіченями”, маршрутки переповнені, водії лютують, всі в нервах. Переведіть систему на чесний розрахунок, збільшіть кількість машин на маршруті, зменшіть кількість приватних авто на вулиці, і озлоблення відступить.
2. Тотальне штрафування за порушення ПДР
У нас – тотальне порушення правил дорожнього руху. І штрафування теж має бути тотальним.
Ганяєш на червоне? Любиш їхати проти шерсті? Паркуєшся, як мудак? Плати. Це ж величезні обсяги коштів щоденно!
Формуємо патрулі з відеокамерою, які будуть отримувати проценти від штрафів – і вйо! Бажаючих буде багато. Інформатори будуть дзвонити самі.
Патруль прогулюється кварталом, здає відеоматеріал з протоколом порушень у відділок міліції, порушникам надсилаються квитанції. Все можна прозоро відображати в інтернеті. Якщо підключити камери спостереження – взагалі краса.
Не знаю, чи одразу сильно зменшиться кількість правопорушень, але бюджет міста одразу отримає кошти на розвиток інфраструктури міста. Гарантую.
3. Примушення до правильного паркування
Щоб водій, який величезним позашляховиком займає купу місця в потоці руху і на тротуарі, не казав “А де я маю стати?”, треба організувати велику кількість парковок. Кошти на них ми вже маємо з пункту №2. Вартість користування, відповідно, невелика. До того ж, бидловодіїв, які паркуються на газонах, все-одно буде достатньо – тому цілком можливо, що парковки будуть взагалі безкоштовні завдяки новим надходженням від штрафів. Місце для паркування знайти можна – треба повчитись, наприклад, в японців. У них теж місця небагато, але якось викручуються. Врятують підземні паркінги та невеличкі багатоповерхові каруселі.
«Кількість пільговиків у електротранспорті становить 67%, у маршрутках – 50%. На деяких маршрутах міста кількість пільговиків уже перейшла за 50%», – повідомив начальник управління транспорту і зв’язку Львівської міської ради Віктор Щир.
Мені здається, Щир трохи неадекватно ставиться до інформації, яку йому надають перевізники. Пільговиків в маршрутках вистачає, але це явно не кожен другий пасажир.