Як правильно: інопланетяни чи іншопланетяни? Ну, хай будуть прибульці.
Так от – про них.
На честь 35-річчя прем’єри фільму Джона Карпентера “They Live” в американських кінотеатрах восени пройдуть ретроспективні покази стрічки.
А я якраз нещодавно вирішив переглянути кілька ностальгічних історій про прибульців. Серед них був і цей фільм.
Вони живуть
“They Live” – далеко не найкращий фільм Карпентера, але тут є кілька епізодів, які я вважаю культовими. Заради них вартує трохи потерпіти неспішний стиль викладення, огидну до нудоти музику (того ж Карпентера) та старомодні кумедні бійки.
Виявляється, прибульці вже серед нас, вони керують багатьма процесами в людському житті, зомбують людей через телевізор, змушують бути слухняними і керованими. Але, на щастя, серед людей є бунтівники, які здатні не тільки розпізнати правду, а й безстрашно боротись за неї.
Зараз ця історія сприймається вже не так моторошно як в 1988 році, але сатира все ще актуальна, а образи вражаючі.
Коли я дивлюсь це кіно, то завжди згадую про “русский мир”, який глибоко вкорінився в наше життя, спотворюючи реальність. Тепер доводиться діяти, як герой фільму:
– Я прийшов сюди, щоб поїсти жувальної гумки та надерти вам задниці… І жувальна гумка вже закінчилась.
Якщо ви ще не бачили ці кадри, то обов’язково подивіться кіно.
Знаки
Шикарне кіно – Signs (2002 р.) від режисера М. Найта Ш’ямалана, і з чудовими акторами. Мел Гібсон та Хоакін Фенікс не потребують представлення, і їх робота у фільмі бездоганна. А з ними також відзнялись маленькі діти. Дівчинка дуже мила (потім ще знімалась в різних фільмах), а хлопчик, як виявилось – це Рорі Калкін, молодший брат Маколея Калкіна, якого всі знають. Теж актор.
Повернімося до стрічки. Отже, дивні знаки з’являються на кукурудзяних полях, а дивні знаки в житті однієї родини віщують про якісь тривожні події. У повітрі запахло прибульцями та смертю.
У фільмі переплелися фантастика та містика. Тут же певним боком приплели і релігію, яка там виглядає дуже штучно. Ну хай там як, але Ш’ямалан дуже добре вміє гратися у зловіщу атмосферу.
Один епізод я б навіть вніс в Алею слави світових кінематографічних епізодів. Це, коли персонаж Хоакіна дивиться по телевізору новини, в яких показують першу появу прибульця. Зараз ця сцена сприймається вже не так емоційно, бо нам тих прибульців останніми роками показали зі всіх сторін на всяк колір та смак. Але в 2002 році показане на телебаченні любительське VHS відео з кадрами чогось крипового сприймалось дуже близько до серця.
Прибуття
Я вважаю, що The Arrival (1996 р.) – сильно недооцінений фільм. Гіперпафосний “День незалежності” (теж про прибульців), який вийшов через місяць після Прибуття, просто перебив усю малину.
Головний герой, у виконанні Чарлі Шина, отримує докази про існування інопланетян і навіть те, що вони вже на Землі. Але, як це прийнято у нас, у землян, йому ніхто не вірить. Тоді він лізе у самісіньке лігво до прибульців, щоб провести розвідувальні дії та довести всім, що людству загрожує смертельна небезпека.
Епізод з пригодами на електростанції дуже напружений. Інопланетяни досить оригінально придумані та зображені. Вони реально химерні. Коліна, що згинаються назад – то фішка фільму.
У стрічці обсмоктується тема глобального потепління, але це списують на прибульців, тому якоїсь соціальнозначимої актуальності у фільмі нема, і загальнолюдських питань тут не піднімають… якщо не вважати отого:
– Ти мені віриш?
– В це важко повірити.
– Ах так, тоді нам не по дорозі… От докази!
– Тепер я тобі вірю.
– Йди, обійму.
Але незважаючи на певну приземкуватість і відсутність пафосу в необхідних дозах, фільм дуже атмосферний і цікавий навіть на сьогоднішній момент.
