Знайшов натхнення подивитись кілька фільмів для короткого українського огляду.
Disclosure Day (День істини)
Не таке вже й жахливе кіно, щоб назвати “дурнею”, але Спілберг для мене вже знаходиться в клубі тих метрів, які колись знімали культові фільми, а тепер схожі на древніх рок- і поп-зірок, що досі вперто лізуть на сцену у вигляді немічних мумій і намагаються шамкати зморщеними ротами свої старі хіти про пристрасть і молодість. Виглядає жалюгідно.
Незв’язна, безпомічна (та й просто тупа) фантастика з примітивною ретро тематикою про інопланетян, але в стилі сучасних бойовиків, розрахованих на дітей і п’яничок.
Маячня про “від нас все приховують” могла серйозно інтригувати хіба в часи виходу фільму “Близькі контакти третього ступеня” (пів століття назад!), а зараз тільки смішить. Навіть на Ютубі теоріями змов вже обжерлись, але Стівен Спілберг, схоже, живе ще спогадами молодості
Спецефекти позичили чи то з Нарнії, чи то з Гаррі Поттера, швиденько обробили в After Effects – вуаля, дивіться, як круто!
Емілі Блант тягнула на собі фільм, як могла. Навіть сильніше, ніж натягнула шкіру на вилицях. Не допомогло.
І що це за мода пхати у фільм російську мову? Скільки мов існує у світі, але інопланетянська сутність обрала саме російську, мля… Спілберг, йди відпочивай… не ганьбись такими фільмами.
Obsession (Одержимість)
Цей містичний жахастик задуло в кінематограф з Ютуба. Режисера стрічки примітили по його короткометражці The Chair і запросили на повний метр.
Дешево, але прикольно. Кілька моментів були реально моторошними. Інді Наварретт максимально можливо втілилась в образ одержимої об’єктом кохання – вона була і приваблива, і страшна, і небезпечна, і вартою співчуття. Інші персонажі (й актори) мене нервували, але, на щастя, Інді (тобто, Нікі) з ними зробила те, що хотілося й мені.
У фільмі цікаво і вдало використали прийоми сповільнення звуку і відтворення задом-наперед – трохи несподівано і сміливо, що притаманно інді-виробництву.
Кіно можна подивитись. У своєму жанрі – чудова альтернатива імпотентному Голівуду та надокучливим корейцям.
The Sheep Detectives (Вівці-детективи)
Здавалося б, ніби все схоже на якусь дитячу рожеву муть, але, як виявилось, фільм досить цікавий, з гумором, з детективною історією, яка довго тримає інтригу.
Вівці, звісно, комп’ютерні, але досить правдиві, щоб не казати, що це мультфільм, і не досить правдиві, щоб викликати синдром “моторошної долини”. Відчувається якась любов авторів фільму до свого творіння, знаєте… Рекомендую.
