Олекса Негребецький про Гаррі Поттера

1302

Знайшов цікаве інтерв’ю з Олексою Негребецьким (справжнє ім’я якого – Леонід Дмитренко). Ми його чудово знаємо (і любимо) за текстами до телесеріалу “Альф”, а також – ну звісно – за участю в редагуванні книжок про Гаррі Поттера.

oleksa_negrebeckiy_0

Зокрема, про роботу над поттеріаною він сказав таке:

Якщо вже перейшли до книжок, то спитаю у Вас про Гаррі Поттера. Над перекладом цього бестселера Ви працювали в співавторстві й відгукувалися про книжку несхвально…

А як ви знаєте? До останньої, сьомої, книжки цей «шедевр» мені справді не подобався.

А чому тоді погодилися?

А хіба Малковичу можна відмовити? Йому Катерина Ющенко не змогла відмовити й переклала якусь книжечку…

Я й досі не розумію, навіщо він мене запрошував до цієї роботи. Книжку було перекладено… скажемо так, швидко. У багатьох місцях я бачив і пропонував інше тлумачення. Вивіряв кожну кому, кожен відмінок, кожен варіант і нюанс написання. А Малкович ретельно повертав стилістичну, орфографічну та лексичну “своєрідність” перекладу-першоджерела, оздоблюючи текст такими соковитими слівцями, як «пристійно», «під’їздна», «мозіль».

Люди, які захоплюються Гаррі Поттером, знаходять багато відмінностей у перекладі книжки й фільму, навіть власні назви та імена не завжди збігаються. Чия це провина?

А чия провина, що навіть авторку, Роулінґ, на палітурці книжки назвали чомусь Ролінґ. Багатьом понадавали імен, які насправді читаються не так. Якщо є персонаж болгарин Каркаров, то треба було й писати Каркаров. А Іван Малкович вважає, що треба писати Каркарофф.

Ще там є такий персонаж Креб. Насправді, він не Креб, а Краббе. Якщо в фільмі Краббе і розкривається рот на “а”, я не можу написати Креб – воно ж не лягає.

А може, йдеться про переклади студії «1+1»? То я за них не відповідаю. Чи про те, що у фільмі імена не такі, як у російській книжці? Бо росіяни імена персонажів покрутили так, що ого… Долгопупс, Полумна, Волан Де Морт… Тьху!

У моєму перекладі фільму «Гаррі Поттер та Орден фенікса», крім Краббе, у всіх імена такі самі, як і в книжці. Я зробив так, як має бути. Хоча з цілої низки незалежних од мене причин фільм не став взірцем дубляжу. А сьома книжка про Поттера досить хороша. Проте, як казав Альф: “Я заперечую будь-яку причетність до власних дій”. У книжці від мене мало що лишилося.

Перекладач Негребецький: І де ж в Україні російськомовній душечці вдовольнити культурні запити?

Олекса НегребецькийОлекса Негребецький (справжнє ім’я – Леонід Дмитренко) –перекладач на українську мову, який працює переважно з художніми фільмами. Переклав телесеріал “Альф”, мультиплікаційний серіал «Паровоз Томас та його друзі», серіал для немовлят «Телепузики», анімаційні стрічки “Тачки”, «Сезон полювання», «Змивайся», «Шрек», «Веселі ніжки», низку художніх фільмів для кіно та телебачення. Співпрацював у редагуванні книжок Джоан Роулінг про Гаррі Поттера. Пан Негребецький відповів на запитання УНІАН.

Пане Олексо, навіщо вам як перекладачеві псевдонім?

У мене колись було чотирнадцять різних псевдонімів. На букву “А” – Азенко, на “Б” – Буковський, «В» – Веденко, «Г» – Глаголенко і т.д. А зараз залишився один. Головна причина – було незручно, що не вдасться якась робота, тому ховався за вигадане ім’я, щоб не ганьбити справжнього. Та зараз багато хто каже, що соромитись нічого – але я вже звик до Негребецького.

Як Ви – випускник біологічного факультету – ступили на стезю перекладу? Які умови підштовхнули Вас до цього?

Це, напевне, доля – устиг сісти на правильний потяг. А може, суворо усвідомлена необхідність.

Почалося все так. Я вивчав німецьку мову і в школі, і в університеті. На перших курсах у мене навіть прізвисько було – Дойч. Потім десь на третьому курсі поселили мене в гуртожиток, де жили іноземні студенти. Вони знали тільки англійську (а деякі і її не знали), тож довелося похапцем вивчити цю «мову міжнаціонального спілкування». Основна була фраза: Take the bloom and sweep the floor (бери віника й підмітай підлогу). Ми так і казали “блум” – через особливості африканської вимови наших

руммейтів: “бвум, мада, фада, кам гер”. Аж коли я купив словника , то довідався, що правильно буде: broom, mother, father, come here. Це та ще слова з відомих пісень – от і весь був мій англомовний багаж.

Та врешті-решт почалась перебудова, і мені випало працювати в газетці з назвою “Голос”. Це був «орган» так званого Міжрегіонального депутатського клубу, куди входили Лановий, Черняк, Яворівський. І я соромився там працювати, бо спочатку ми мали наклад 20 тисяч, а потім він упав до 5 тисяч. Мене це так мучило… Як можна працювати в такій малотиражній газетці?

А потім пощастило – «по блату» мене влаштували в Міжнародну комерційну телекомпанію, як вона тоді називалася, зараз це ICTV. Працював літературним редактором – і виходило! Дуже потрібні були перекладачі з англійської на українську. А їх було вкрай мало – просто трагічна ситуація. Тож довелося мені самому братися за переклади, поступово підвищувати рівень, купувати дедалі товщі словники. А коли я пішов з ICTV, то мені залишалося тільки перекладати. Бо де я ще міг знайти роботу в ті буремні дев’яності? Англійська мова найпоширеніша, найзатребуваніша на ринку.

Зараз в Україні перекладач з англійської мови може знайти роботу п’ять разів на день, а перекладач, скажімо, з фінської – тричі на рік. Мушу перекладати з англійської. А якби довелося – вивчив би й фарсі.

А взагалі я найохочіше вивчаю рідну, українську мову. Весь вік вивчаю – і щодня відкриваю щось нове, незнане, парадоксальне. Не розумію, як такою класною мовою можна творити погано.

Після Вашого перекладу американські персонажі Альф, Шрек та інші стають майже на 100 відсотків українськими героями. Який секрет перевтілення?

Це трапляється тоді, коли вони за своїм характером українці. Альф – він же такий український… У нього і жестикуляція, і реакція українські. Так само й Шрек – типовий українець-індивідуаліст. Мізантроп, як я.

Як удається наблизити американський текст до українських реалій?

Звісно, це важко. Різні мови, різні культури. Є вічна суперечка в перекладачів – чи треба перекладати кожне слово чи всю річ – книжку, фільм. Я вважаю, що треба перекладати шмат культури, а не кожне окреме слово.

Наприклад, кажуть мені, що не треба перекладати “буріто”. Ви знаєте що таке буріто? От і я кажу, що в нас люди не знають, що таке буріто. Краще його у фільмі якось замінити. У книжці я можу робити виноску й писати: “Буріто – це така мексиканська перепічка, чимось напхана, яку дуже люблять в Америці.” А у фільмі краще її замінити, але не на пироги з маком чи з сиром, бо це вже буде занадто…

Не можу я перекласти у фільмі, що “ковбой задивився на Чумацький шлях”. Не може він співати “Їхав козак за Дунай”, краще хай співає “Їхав ковбой за Міссісіпі” чи щось таке.

Я вважаю, що не можна притягувати за вуха якісь українські реалії. Їх треба делікатно впроваджувати. Якщо я такий експеримент робив у “Альфі”, то я все ретельно обробляв. У мене не була Руслана Писанка, я робив Рузанну Писанкер…

Ви залишились незадоволені своїм перекладом “Тачок” і сказали, що поставили б собі трійку, хоча українська версія користувалася шаленим попитом в українського глядача. Що вийшло не так?

“Тачки” – це колективна робота. Я створив канву, а сиділа повна студія людей і на ходу все міняли: “Це не так смішно – давайте смішніше”. Тому що це була командна робота, а не тільки мій переклад. Мені не подобається, коли Сирник визирає на дорогу й каже: “Ітіть-колотіть”. Це придумав актор Юрій Коваленко на ходу. Він багато дотепного придумав для фільму, проте від «ітіть-колотіть» мене коробить. Чесно кажучи, щодо комбайна Валєри в мене теж були сумніви.

Але більшість глядачів були в захваті від Валєри…

Так, публіка сприйняла дуже добре, і я переглянув своє ставлення. Я вважав, що цей прийом уже віджив своє – він був 10 чи 11 років тому, скільки його можна експлуатувати. Але публіка й досі ведеться, “хаває”. Нехай. Валєру в “Тачках” зробили, і я зараз бачу, що помилявся щодо такого викрутасу.

Але той самий режисер писав “Піратів Карибського моря – 3” і туди теж вставив схожий жарт про Валєру. Як на мене, це несмак.

До речі, про “Піратів”. В одному з інтерв’ю Ви сказали, що вважаєте цей фільм своїм провалом, чому?

По-перше, сам фільм не шедевр. Перший фільм з циклу – класний, цікавий, там гарні трюки, прийоми.

У “Піратах–2” нема сюжету, самі невмотивовані трюки. Творців іноді так заносило з цими трюками, наче вони обкурилися. Джоні Депп, наче сардельки, їв людські пальці. Це було не смішно, не дотепно.

“Пірати–3” – непоганий фільм, але дуже складний для сприймання. Сюжет занадто складно сконструйований. Він є, але треба не пропустити жодної фрази й кожну фразу донести з такою інтонацією, як потрібно. Я вже і так намагався перекладати, і сяк, щоб воно хоч якось сприйнялося глядачем. А яка там пісня на початку фільму! Запросили співаків з хору Верьовки, з інших відомих хорових колективів. Талановиті які – я вклоняюся перед людьми, що вміють так співати. Вони в студії як ревнули – мороз по спині! Приходжу в кінотеатр – і чую тільки перші два рядки пісні. А далі її немає…

Та що пісня… Діалоги не всі дійшли до глядача або дійшли з хибною логікою. Актори дублювали так, що… нема слів, крім «зона культурного лиха».

Очевидно, я не зумів написати такий текст, щоб навіть халтурники не могли зіпсувати.

Який свій фільм оцінюєте на “5”?

На п’ять жодного не переклав, це попереду. “Шрек” непогано вийшов – я про “Шрек–1”, який ішов на каналі ICTV. Йому можна поставити “чотири з плюсом”. Люблю цей фільм. А ще люблю Toy story та Chicken Run, хоч перекладати їх не довелося.

Кінодубляж – мистецтво. А про мистецтво, як і про жіночу красу, важко судити. Важко сказати, чому одна жінка красива, а інша некрасива. В однієї ніс на 5 мм довший, а вже, скажу політкоректно – «альтернативна красуня». Й оці 5 мм обов’язково хтось у фільм упхне. Бо наша робота, повторюся, командна, колективна. Можна намалювати ідеальний портрет, а хтось прийде й скаже: “Ні, тут негарно. Дайте я перемалюю”. І стає схоже на колективний портрет арабського скакуна: малює його десяток душ – і виходить двогорбий верблюд. Я приніс режисерові текст перекладу – і все, як то кажуть, драматург умер, тепер режисер вирішує. А він завжди відстоює своє «відєніє».

У сучасному кіноперекладі багато проблем, але основною називають брак професійних акторів…

Є трошки акторів у нас. І дуже непоганих. Он Олена Узлюк яка актриса… Чи Микола Боклан, чи Василь Мазур. Але рівень більшості, акторської маси, низенький-низенький. Не тому, що геть бездарні, а тому, що ніхто їх не навчив або навчив не так і не того. А від актора багато залежить.

У дублюванні “Тачок” брали участь українські зірки. Як Вам з ними працювалося? І загалом як ви ставитеся до цієї практики – залучати до дубляжу знаменитостей?

І не тільки в «Тачках» звучать зірки… Це рекламний трюк. Він часто виправданий. Проте деякі зірки мене до глибини дивують. Одна зірка, “найзірковіша” зірка України, не знає наголосів, не впізнає слів, говорить віднедавна з якимсь акцентом. В одному фільмі на камін сказав “комин”. Є “комин”, а є “камін” – це дві різні речі. І режисер побоявся його виправити – бо то ж корифей.

Як на Вашу думку, чи залежить розвиток вітчизняного кіновиробництва від українського дублювання чи прокату?

Богдан Батрух, керівник компанії “B&H Distribution” сказав, що ми створюємо цим перекладом фон. Якщо зараз зняти навіть найгеніальніший український фільм і пустити його в прокат – він же різатиме вухо. Люди не звикли до української мови на екрані. А коли всі звикнуть до цього явища, бо українська мова є в кінотеатрах, і на цьому фоні з’явиться наш, «рідний», фільм, то він сприйметься без проблем.

Хоча я зараз порився в Інтернеті, і мене просто дивує така ненависть до України, до українців, до мови. Коли в мене була web-конференція, мені прислали таке: “Вы враг половины Украины”. Можна подумати, що геть усе перекладають українською, і бідній “російськомовній” душечці ніде вдовольнити культурні запити!

Он зараз іде фільм “Золотий компас”. Гарний дитячий фільм, але тільки російською. У мене діти хочуть піти, а української версії немає. Ну, не розуміють вони російської. І це не дискримінація?

Наша влада вже намагалася розв’язати мовну проблему у сфері кінематографу законодавчо, встановила певні відсотки для дублювання й перекладу фільмів. Як, на Вашу думку, ефективніше, коли такі постанови йдуть зверху чи коли поширенню українськомовних фільмів сприятиме якась гарна реклама, промоушн, як це було з “Тачками”?

Треба поєднувати. У нас таке посттоталітарне суспільство, що ми без вказівки згори, мабуть, і ноги не переставимо. Навіть для того, щоб виконувати закони про телебачення і радіомовлення та про кінематограф, треба було ще спеціальну постанову уряду. Слава Богу, ця постанова вийшла – так звана “постанова Кириленка”. Процес пішов, і він триває. Але Батрух ще зробив гарну рекламу з “Тачками”. Усе це треба поєднувати.

Одначе наші мастаки навчилися боротися з урядом, з державою, з законами. Подивіться на телебачення. Вони так усе роблять українською мовою, що хочеться сказати: “Ні, не треба”.

Я не можу дивитися телевізор. Це ж не українська мова! Це якийсь мертвонароджений жаргон слов’янського походження. Я колись навіть виписував у зошит їхні перли, а потім махнув рукою. Вони роблять за принципом: “Хотітє на українськом – ми вам здєлаєм на українськом”. Саботажники й диверсанти.

А перекладні книжки в нас які! Навесні буде фільм “Хроніки Нарнії: принц Каспіан”. Можливо, я його перекладатиму. І треба ж мені ознайомитися, про що вся ця “Нарнія”. Узяв я в дітей книжку, почав читати. Перекладач – якась Вікторія Наріжна, а редактор – славетна письменниця сучасності Світлана Поваляєва. Це просто капець! Це повна безпорадність. Мовні Безрадичі. Безладний набір покручених слів, а не мова!

Краще читати оригінальні твори сучасних українських письменників – є серед них доволі непогані. Братів Капранових люблю читати, Василя Шкляра. Та коли забиваються мовні фільтри, найкраще читати Панаса Мирного та Котляревського.

Якщо вже перейшли до книжок, то спитаю у Вас про Гаррі Поттера. Над перекладом цього бестселера Ви працювали в співавторстві й відгукувалися про книжку несхвально…

А як ви знаєте? До останньої, сьомої, книжки цей «шедевр» мені справді не подобався.

А чому тоді погодилися?

А хіба Малковичу можна відмовити? Йому Катерина Ющенко не змогла відмовити й переклала якусь книжечку…

Я й досі не розумію, навіщо він мене запрошував до цієї роботи. Книжку було перекладено… скажемо так, швидко. У багатьох місцях я бачив і пропонував інше тлумачення. Вивіряв кожну кому, кожен відмінок, кожен варіант і нюанс написання. А Малкович ретельно повертав стилістичну, орфографічну та лексичну “своєрідність” перекладу-першоджерела, оздоблюючи текст такими соковитими слівцями, як «пристійно», «під’їздна», «мозіль».

Люди, які захоплюються Гаррі Поттером, знаходять багато відмінностей у перекладі книжки й фільму, навіть власні назви та імена не завжди збігаються. Чия це провина?

А чия провина, що навіть авторку, Роулінґ, на палітурці книжки назвали чомусь Ролінґ. Багатьом понадавали імен, які насправді читаються не так. Якщо є персонаж болгарин Каркаров, то треба було й писати Каркаров. А Іван Малкович вважає, що треба писати Каркарофф.

Ще там є такий персонаж Креб. Насправді, він не Креб, а Краббе. Якщо в фільмі Краббе і розкривається рот на “а”, я не можу написати Креб – воно ж не лягає.

А може, йдеться про переклади студії «1+1»? То я за них не відповідаю. Чи про те, що у фільмі імена не такі, як у російській книжці? Бо росіяни імена персонажів покрутили так, що ого… Долгопупс, Полумна, Волан Де Морт… Тьху!

У моєму перекладі фільму «Гаррі Поттер та Орден фенікса», крім Краббе, у всіх імена такі самі, як і в книжці. Я зробив так, як має бути. Хоча з цілої низки незалежних од мене причин фільм не став взірцем дубляжу. А сьома книжка про Поттера досить хороша. Проте, як казав Альф: “Я заперечую будь-яку причетність до власних дій”. У книжці від мене мало що лишилося.

Цікавіше перекладати фільми чи мультфільми?

Цікаво перекладати цікаве. Просто голлівудські фільми зараз так собі, анімація – краща. Буквально на днях у нас був закритий перегляд шматочка ще не зробленого фільму, який вийде на екрани 6 червня 2008 року. Називатиметься він “Панда Кунг-фу”. Це ж рік Олімпіади в Китаї і кунг-фу вперше стане олімпійським видом спорту. Фільм – чудова анімаційна пародія на славетні китайські фільми про цю боротьбу.

До речі, мені дають на переклад фільм, коли він не до кінця знятий і не до кінця змонтований. Часто такі кумедні речі трапляються. У “Піратах Карибського моря–2” є сцена, коли млинове колесо котиться і на ньому на шаблях б’ються двоє. А я перекладаю і бачу, як це колесо не котиться, а його тягне вантажівка, вона ще в кадрі. Або пірати гойдаються не над морем, а над великим бетонованим басейном, а на задньому плані видно будинки, а потім у фільмі з’являється море – усе мальоване. А Кіра Найтлі! Які в неї прищі на лобі! А потім комп’ютерники все це акуратно приберуть і виліплять з неї красуню.

Нещодавно в Україну приїжджав голлівудській сценарист Біллі Фролік, автор мультфільмів “Мадагаскар” і “Лісова братва”. Він заявив про створення спільного американсько-українського мультфільму під робочою назвою “Лапи і дроти”. Наскільки успішним Ви вважаєте такий двосторонній проект?

Я не вірю в такі проекти. У нас за них хапаються переважно пройдисвіти, «гламурні» тусовщики. Туди, де є гроші, неодмінно лізе всяке таке, що нічого не вміє, крім надування щік. У нас щось путнє можна зробити тільки тишком-нишком, чи, як тепер кажуть, “в андеґраунді”.

Розмовляла Анна Ященко

http://www.unian.net/ukr/news/news-229105.html