Я обіцяв, що буду викладати для вас враження та коментарі інших людей щодо фільму Гаррі Поттер та Смертельні Реліквії ч.2
Читайте відгук Лілі Еванс – нашої шановної форумчанки:
Останній фільм про Гаррі Поттера. Остання частина. Кінець чеканню, кінець постійному обговоренню. Звісно, найближчий місяць усі тільки й говоритимуть про екранізацію, жалітимуться, що все уже підійшло до кінця. Але, ті, кому ця історія справді дорога, пам’ятатимуть про Гаррі Поттера, про своїх фаворитів у книжках, фільмах. Так само, як і кожен форумчанин, що був сьогодні з нами у Львові на прем’єрі, пам’ятатиме про неї. Хтось менше, хтось більше. Скоро у школярів і студентів почнеться навчання, у дорослих – робота уже завтра. З часом з пам’яті стиратимуться усі деталі зустрічі, притупляться емоції, які відчували на здибанці. Я уже писала, що ентер, як маленька сім’я, наш власний соціум, де зібрались люди різного віку, різних поглядів і переконань, проте є те, що нас об’єднує – не просто форум із зеленою облямівкою і кумедною жабкою, а щось більше, – це особлива атмосфера, місце, де кожен, я переконана, найшов собі друзів, однодумців, симпатії і творче натхнення. Адже сьогодні на прем’єрі були як і «древні» форумчани, що сидять тут уже три, а то й чотири роки, так і такі, що прийшли до нас недавно, але так влилися в сім’ю, що навіть не впізнаєш у них недавніх початківців.
Початок фільму не був схожим на повноцінний початок, радше просто продовження першої частини. Хоча, так воно і є. Котедж «Мушля» занадто квадратний, як на мушлю, здавалося б, Флер мала б жити у більш мажорному домі. Та й сама Флер виглядала бідацько – вимучило її сімейне життя. Шкода, сцена з Олівандером не була така напружена, як у книжці, зате проникнення у «Грінготс» було ефектним. Хелена Бонем-Картер чудово зіграла Герміону, що випила багатозільну настійку. Саме так з вдаваною суворістю і поводилася б Герміона у ролі Белатриси. Дарма речі у сейфі Лестрандж були захищені лише множинним закляттям. Адже обпікаюче закляття додало б більше драматизму і страху.
Звісно, «український залізопузий дракон» викликав у глядачів бурю оплесків. Власне, глядачі аплодували досить часто – у фільмі було багато вартих цього моментів.
Еберфорса вирішили зробити схожим на старшого брата Албуса, що, чесно кажучи, у них не дуже вдалось. Та й від того Еберфорса, що у п’ятому фільмі, цей вельми відрізняється. Аріана теж не відповідала моїм уявленням про неї, на мою думку, вона б мала бути блондинкою. Зате Сіра Пані була просто чудова! По-перше, Келлі Макдональд, яка її зіграла, шикарна актриса. У ній відчувається і чистокровність, і рейвенкловський розум. Невіл у цьому фільмі був ледь не крутіший за Гаррі. А натяк на його симпатію до Луни став для мене справжнім подарунком.
Не можна не згадати про Драко Мелфоя. А особливо про те, як його було мало у цій частині! Лише кілька сцен, а у фінальній сцені йому взагалі виділили лише один кадр! Щось сценаристи його «випустили» зі сюжету. Щоправда, сподобалось, коли у Кімнаті-на-вимогу він не зміг відповісти на питання Гаррі, чому не здав його Белатрисі. Думаю, тоді нарешті Гаррі допетрав, що Драко не такий козел, як він думав. А от поведінка Драко, коли він все ж пішов до батьків, а не залишився з рештою учнів теж цілком нормальна – з ким йому було там залишатись?
Один з найбільш хвилюючих моментів у книзі – смерть Северуса Снейпа і Принцова оповідь, над якими я плакала годину, коли вперше читала, моє холодне слизеринське серце не зворушив. Сльози лише зібрались на очах, але так і не потекли. Зате весь фільм у мені наче звивався клубок змій.
Найкращим моментом для мене став той, де Сев обіймає мертву Лілі. Це просто бобма! Я завжди думала, що Снейп побував у домі Поттерів скоріше за Сіріуса і Гегріда. Сподобались також і малолітні Лілі із Северусом. Сев нагадував зменшену версію Джоні Депа у «Сонній лощині», а Лілі була просто мила.
Дев’ятнадцять років потому, як і багато чого іншого у фільмах Ейца, пройшли надто швидко. Мало було щирості і розмов.
А тоді – все. Зображення на екрані згасло, лише залишились «плаваючі» букви. Але враження від фільму позитивні. Я оцінила його на 9 з 10. Можливо забагато, бо можна було б зробити краще. Але загалом фільм вийшов дуже епічним: битви, музика, героїзм і пафос. Хоч книга все ж трагічніша.
