Облівіон (Світ забуття) в IMAX

1635

Oblivion

Сьогодні нарешті потрапив в IMAX у львівському Ашані (Кінг Кросі). Переглянув новий фантастичний фільм Облівіон (Світ забуття). Загальне враження – порожньо. Було порожньо у залі – менше десятка людей. Було порожньо в Облівіоні – Том Круз, дві дівчини та зграйка відгодованих бунтарів на чолі з негром, на всю Землю. І було порожньо на душі після перегляду.

Хоч глядачів було мало, але практично всі вони не поїли вдома, а почали годувати свої морди попкорном прямо на кріслах у кінотеатрі. Я все розумію – і тваринницькі шлункові інстинкти  відпочиваючих і бажання кінотеатру додатково заробити, але чомусь зовсім не можу змиритись з тим, що хтось чвакає поруч зі мною і смердить харчами, коли я хочу чути кожен звук у фільмі та не бажаю відволікатись на сторонні метаболізми. Добре, що було достатньо вільних місць, і можна було скористатись нагодою пересісти подалі від свинюшника.

Після п’ятнадцятихвилинних тортур рекламою (на жаль, навіть з квитком вартістю 80 грн. ми не можемо позбутись перегляду цього спаму) нарешті розпочалося кіно. Перші півгодини нам показували абсолютно нецікаві робочі будні героя Тома Круза (Джека), що ремонтував зіпсовані дрони. Ремонт високотехнологічних машин відбувався незатійливо – витягнув зіпсований модуль, вставив інший і приклеїв його жуйкою. Я й сам так, зазвичай, ремонтую комп’ютери.

Потім стало веселіше – градус абсурду в кожному епізоді збільшувався експоненціально, і в кінці стрічки вже було б зовсім не соромно реготати на весь зал. Що не сцена – то привід для доброго жарту. Актори старались як могли, але перемогти інфантильний сценарій, фарширований штампами та відвертим плагіатом з минулих блокбастерів, і підкріплений лише посередніми комп’ютерними спецефектами, їм було не під силу.
На виході – помірно ефектне, туповате, дешеве, тужливе лайно, яке можна порекомендувати переглянути лише дуже невибагливим та спраглим за фантастикою людям.

Фінал запам’ятався сентиментальною сценою… але “сентиментальною” – це, звичайно, за версією творців фільму. Крупний план обличчя Тома Круза, в очах якого стояли не менш крупні сльози, мав би змусити всіх глядачів негайно вдавитись попкорном і ще кілька днів після виходу з кінотеатру не полишати носовичків, вщент мокрих від глибоких душевних страждань. Натомість, фраза “сльози Тома Круза” стала для нашої невеличкої компанії, що відвідала сеанс, приводом для цілої серії жартів та тостів, під які було згодом випито пляшку “Ханкі Баністер” в “Хлібі та вино”.

https://www.youtube.com/watch?v=kJOTEKItD9A

4 КОМЕНТАРІ

  1. Ще б мені хтось розказав, який загальний сюжет – хто там напав, хто куди полетів, для чого качали воду? Щось я геть нетямущий став.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here