Люди в чорному та Острів скарбів

869

Швиденько про “Люди в чорному – 3” та про “Острів скарбів”.

“Люди в чорному” 2012 року виглядають цікаво, але останній фільм більш схожий на збірку епізодів, які не увійшли в попередні серії. З гумором у фільмі 50 на 50 – часом є шикарні жарти, а часом все просто дивовижно примітивно.

Вілл Сміт посоліднішав і не випромінює тієї задиркуватої енергії, коли вперше одягнув чорний костюм. Але було б неприродним, якби за стільки років він не змінився.

З Томмі Лі Джонсом справи кепські – той вираз обличчя, який раніше виражав одночасно іронію та мудрість, зараз нагадує благання про евтаназію.

Деякого юнацького максималізму додав образ молодого агента Кея у виконанні Джоша Броліна…  Але цим він лише підкреслив, що і ролі, і канва стрічки, і комп’ютерні монстрики – це лише аватари старого фільму “Люди в чорному”.

“Острів скарбів” починав дивитись з інтригою, оскільки нова екранізація старої класики – це завжди виклик попереднім фільмам. Ну, а, зважаючи на існування шедеврального мультфільму “Острів скарбів” київського виробництва, вимоги до новинки піднімаються на неосяжну висоту.

І, треба сказати, на початку фільм заграв для мене несподіваними барвами, динамічними подіями та своєрідною атмосферою. Я б навіть закрив очі на гламурного Сілвера з пляжною татушкою на лисому черепі і навіть на повністю перекручені характери ключових персонажів, але, перепрошую, тупо політкоректно віддати половину ролей неграм – це вже якось занадто. Тобто, замість історичного пригодницького фільму вийшло якесь фентезі за мотивами роману Стівенсона.

Бен Ган у виконанні Елайджі Вуда огидний (можливо, завдяки сценарію). А Джим Хокінс постійно нагадував Елайджу у ролі Фродо – хронічно нещасний і стурбований.

Зрештою, фільм згодом став серйозно дратувати і втомлювати. Довелося заснути під час перегляду, щоб більше не мучити свою тонку натуру любителя класики.

http://youtu.be/0wgcvs7Uc2A

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я