Фільм “Перекладачі” (Les Traducteurs)

50

Сучасне французьке (та й італійське) кіно – це щось дуже особливе і підозріле.
Це – якби на чемпіонат з плавання всі прийшли у плавках, а от француз прийшов би ще й з прикріпленим на спині акулячим плавцем. Він буде думати, що якщо раптом чомусь з таким пристроєм не припливе першим, то хоча б отримає приз глядацьких симпатій за оригінальність. І це на повному серйозі. А якби він хотів просто приколотись і когось насмішити, то одягнув би гротескний костюм курчатка і плив би задом наперед, попередньо відпилявши собі одну ногу.

перекладачі

Я не розумію таких речей. Це все виглядає незрозуміло і жалюгідно.
Ну і звісно, якщо головний герой – чоловік, то він має бути якимсь достобіса невпевненим, розгубленим і смиканим. Але в кінці фільму він обов’язково постає морально-психологічним монументом, об який розбиваються всі підступні плани ворогів.
І це з фільму у фільм!
(ригаючий смайлик)

Задумка, в принципі непогана: видавець збирає групу перекладачів для роботи над черговим бестселером якогось письменника-генія. І щоб інформація не просочилась в народ раніше часу, перекладачів на час роботи закривають у бункері. Але щось йде не так – текст нової книги все ж потрапляє в руки шантажиста, який вимагає гроші за нерозповсюдження. Хто з перекладачів винен? А може це не вони?
Потім сюжет закручується в якусь кучеряву ковбасу, яка до кінця фільму стає все більш подібною на жирну какашку.

Серед акторів – Ольга Куриленко. Але вона тут явно невпопад. Це зовсім не її роль.
Інші актори якісь… гидкі… карикатурні. Очевидно, відповідальний за кастинг має своєрідний смак.

Фільм – на любителя.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я