Зважаючи на події 2020 року, всі фільми у жанрі жахів (хоррорів) видаються дещо прісними. Але все ж, як давній поціновувач жахастиків, регулярно проглядаю їх.
The Wretched
На постсовку фільм обізвали: “Перша відьма”. Завжди дивувало, якою незвичною субстанцією наповнені голови локалізаторів.
А фільм непоганий. Місцями ставало нудновато, дещо було незв’язно, але на свою міцну четвірочку хоррор заслуговує. Актори попрацювали так, що трохи нівелювали недоліки сценарію та режисури.
Цікаво було дивитись на дівчинку – Пайпер Курда. В неї дуже специфічні риси обличчя. Я думав, індіанські. Але ні – коріння корейські.
Історія про підлітка, який від матері приїхав до свого батька (батьки розійшлись), почав трохи вникати в місцеве життя, і дещо йому по-сусідству почало видаватись дивним. Як виявилось, то все відьомські витівки. Напевно…
Come Play
Ще один хоррор. Як на мене, гірший за попередній, ну але любителям жанру може піде.
Хлопчика – “невербального аутиста” – через екрани різних електронних пристроїв починає переслідуватись якийсь монстр, який називає себе Ларрі, з надією, що той стане йому другом. Що означає стати другом монстра, хлопчик не дуже розуміє, і не дуже воліє взнати, тому починається конфлікт інтересів. Все трохи ускладнюється недоброю ситуацією в сім’ї та складними відношеннями з однолітками.
Аж такого страшного нічого нема. Ну кілька разів заскочили зненацька криком в екран.
Маленькому актору з однієї сторони було важко – адже треба було мовчки намагатись передавати всі емоції, а з другої – пощастило, що для головної ролі довелось вивчити в сценарії всього чотири слова.
В трейлері показали всі страшні моменти.
Don’t Listen (Voces)
І знову жахи про відьом.
На цей раз від іспанців. Іспанське кіно я, зазвичай, важко переношу. І цей фільм не виключення. Тупий банальний сценарій, такі ж персонажі та їх розмови.
Основний принцип поведінки людей у фільмі – а давайте всі розділимось (обов’язково! і це не обговорюється!), а коли одного почнуть вбивати, то в останню мить будем знову збігатися до купи.
Всі події, де хоч щось відбувається, густо перемазані нудними довгими показами будинку, краєвидів, акторських потуг щось зобразити на обличчі. Добре, коли під рукою є пульт для перемотки.
Сюжет дуже “оригінальний” – сім’я переїжджає в старий будинок далеко від цивілізації, в якому починають відбуватись якісь дивні речі.
Увесь фільм я від нудьги приколювався, коментуючи побачене, а також уявляв, що б я змінив чи додав у фільмі, якби знімав його сам (і в мене виходило страшніше).
Ще сміявсь, доки читав титри – одні Хернандеси і Фернандеси. Так ніби дві сім’ї у повному складі (включно з двоюрідними бабцями) були задіяні на зйомках.
Прихильники жанру все ж можуть це кіно подивитись, особливо, якщо хочеться потренувати власну фантазію. І картинка в кадрі гарна – художник і оператор постарались. Я не впевнений, але, можливо, це були Хернандес і Фернандес.
Dead End (2003)
А перед попередніми фільмами ще раз проглянув старий жахастик Dead End. Цей фільм – чудовий приклад того, як можна відзняти кіно за кілька копійок і отримати шикарний результат.
Це навіть не жахи, бо страшного, насправді, практично нічого не показують, але є тривожна атмосфера, очікування страшного. І все ж дуже вразливим особам (особливо, вагітним та молодим мамам) не рекомендую дивитись.
Післясмак у стрічки – довгий, як у хорошого віскі. Кіно просте – без ломиголовного закрученого сюжету, без зарозумілих філософствувань і зайвого моралізаторства.
Що з явних плюсів: гумор!, музичне супроводження!, несподіваний сюжет! і, звісно, офігенна гра Lin Shaye (Лінда Шей)! Не дивно, що потім її взяли в серію фільмів жахів Астрал, де вона так само дуже цікава і переконлива.
Мої щирі рекомендації.
Трейлери на Ютубі краще не дивіться.
