Хотілося б зафіксувати стан… всього, що відбувається. А відбувся саміт НАТО у Вільнюсі. Наша влада очікувала чогось невідомо чого від цього – ледь не прийняття в НАТО вже сьогодні. Зеленський навіть публічно висловив невдоволення і трохи обурився, що планів на рахунок умовного “сьогодні-завтра” нема.
Я, чесно кажучи, теж був би не проти миттєво опинитись в НАТО, і щоб всі сили коаліці вже вибігли на арену бойових дій при повному параді. Ну, а ми, звичайно, поїдемо на шашлики з попкорном.
Ну, або щоб у НАТО прийняли хоча б Львівську область, для початку. 8 серпня, скажімо.
Але з чого б то мало статись? В кожної організації є свої правила, є свої пріоритети. Є побоювання щодо російської мавпи з гранатою і сподівання, що все ще якось розсмокчеться само собою. Насправді, відкрита підтримка з боку НАТО та обіцянки вступу – це теж дуже непогано, між іншим. Це вже не просто Раммштайн.
Може з боку Зеленського і правильно було дещо побикувати до самовдоволеного, невдячного і сцикливого “заходу”, але треба б і самому знати, чого саме ти хочеш? І бути реалістом, і знайти правильний підхід, і знайти правильні слова. Мені здається, що тут команда КВН сильно недопрацьовує і діє одноманітно… не винахідливо.
Загалом, дуже погана робота йде із зовнішньою пропагандою. Пройшло 500 днів війни, а в деяких країнах популярність Путіна не те що не зменшилась, а й зросла. В Словаччині раптом більшість людей почала бажати перемоги Росії, а в Індії шість з десяти довіряють Путіну. Нагадаю, що Індія має найбільшу кількість населення у світі.
А найбільш згубні недопрацювання у нашої влади – це внутрішні. Я не бачу плану дій у згуртуванні суспільства навколо якоїсь національної ідеї. І конкретної ідеї у влади теж не бачу. Люди залишені самі на себе, на волонтерів та на єдиний телемарафон. Схоже, що в нас проблем нема, на думку влади. Корупцію ми побороли, економіка розвивається, а не скніє на міжнародних подачках, міністри ідеальні, армія всім забезпечена, а найбільший ворог – це Порошенко.
Якщо підкрутити масштаб на рівень області та міста, то що чути від Козицького чи Садового?
“Увага, повітряна тривога”, “У Львові злива”. Це ваш рівень, шановні? Повідомляти нам те, що й так всім відомо і залежить не від вас? Та ще й робити лизоблюдські репости від імені своїх адміністрацій?
“Увага, настала ніч. Всім можна йти в ліжка”, “Сонце зійшло на сході, очікується захід сонця до кінця дня” – чому б не створити бота в соцмережах і більше не заморочуватись тими зв’язками зі спільнотою?
Можливо, тоді буде більше часу, щоб свої зусилля направити на якісь системні речі? Наприклад, функціонування громадського транспорту, планування забудови міста (а краще – не забудови, а удосконалення інфраструктури), популяризація української культури та осучаснення освіти (а не клерикалізація), забезпечення населення робочими місцями, контрольована адаптація вимушених переселенців, організація системної допомоги армії. Де ці повідомлення? Давайте конкретику по своїй сфері відповідальності.
А вже тоді можна примірятись до слів “Небезпека минула”.
