Матриця: Воскресіння – відгук на фільм

555

The Matrix Resurrections – це не художній фільм. Це досить дешевий фентезі серіал, штучно стиснутий до двох з половиною годин.

TheMatrixResurrections

Головна ідея висловлена одним з персонажів: людському стаду не потрібні ці ваші сентиментальність, свобода, повноваження – їм потрібно бути під контролем.
І що? Фільм щось протиставляє цій тезі? Пропонує якийсь вихід, альтернативу, дію? Не побачив. Все звелось до фінальних слів: “мені сподобалась думка розмалювати небо райдугами”. Серйозно? Сестра Вачовскі своїм фільмом просто примітивно дорікає суспільству, зокрема з натяком на ЛГБТ тему? Претензія, можливо, і справедлива, але я очікував більшого.

Початок, в принципі, був непоганим – щось таке там було незвично закручено, що інтригувало. Там була тема кохання, яку я зрозумів і, відповідно, співпереживав героям. Але потім все пішло шкереберть. В першій Матриці відносини Нео і Трініті були представлені в дещо кастрованому вигляді. Тема кохання там не стирчала на передньому плані, але тримала складний сюжет, як прихований шампур тримає шматки маринованого м’яса в шашлику. В новому ж фільмі кохання вирішили показати акцентовано, але зробили це незграбно і недоречно – наче голий шампур встромили в тарілку з олів’є (перепрошую за новорічний акцент).

Загалом, у фільмі майже нічого не сподобалось – ні сюжет, ні комп’ютерна графіка, ні акторська гра… Я, звісно, радий, що Нео і Трініті знайшли одне одного, але як це відбувалось, як це було показано, якими діалогами супроводжувалось, зовсім не вразило.

Знаєте, я хотів детальніше написати про сюжет, але зрозумів, що на думку раптом спадає фільм “Іронія долі” (перепрошую за новорічний акцент). Там герої теж знаходять своє кохання, долаючи побутову сіру реальність сплесками пристрасті та ірраціональності. Тільки там це робиться з жартами та піснями, а у Матриці: Воскресіння все густо притрушено гнітючим зарозумілим цифровим кіберпанком з елементами магії.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я