“Вартові Галактики 3”
Бойовий єнот, дерево “Я є Ґрут” та ретро-музика стали фішками Вартових Галактики. Перші два фільми хоч були і доволі посередніми, але мали певний шарм, а третій видався мені огидним через надмірну експлуатацію своїх фішок та безпардонне витискання емоцій з глядачів.
Якщо єнот – то це буде ціла сопливо-сльозлива щемлива історія про єнота та його знедолених, але добрих-добрих, друзів. Якщо Ґрут, то буде постійно “Я є Ґрут”. Якщо музика, то постійно будуть звучати старі шлягери.
Якщо, скажімо, клієнт любить авокадо, значить, за логікою авторів фільму, в ресторані йому мають пропонувати авокадовий борщ, авокадову піцу і авокадовий компот.
Примітивні прийоми, коли глядачів спочатку подразнюють негативом, а потім змащують позитивом, у цьому фільмі застосовують не приховуючи, відверто, просто в лоб.
Вам шкода песика, якого весь фільм безпричинно називають “поганим”? Так, шкода. А ви усвідомлюєте, що в кінці історії йому скажуть “хороший”, і всі з полегшенням зітхнуть та пустять сльозу? Так, всі чудово розуміють, для чого то все робиться. Мі-мі-мі… Туповатий качок раптом проявив себе, як турботливий батько – мі-мі-мі… Воїн, який ніяк не міг нормально свистіти стрілами, нарешті у вирішальний момент в останню мить все зробив вдало – мі-мі-мі… Небезпечний супер-поганець усвідомлює, що вчинив погано і стає на сторону добра – мі-мі-мі…
Якби ще у фіналі в зеленої орчині прорізалась пам’ять і вона б кинулась на шию головному герою, який весь фільм набридливо страждав за нею, то мене, чесне слово, виблювало б на клавіатуру. Але цю сцену, очевидно, перенесли на наступну серію.
Словом, висновок – гарно, динамічно, емоційно і до нудоти банально. Кому добре заходять комікси – подивіться.
Ще одне кіно по коміксам
Джунглі: у пошуках Марсупіламі
Фільм “Houba! On the Trail of the Marsupilami” випустили ще у 2012 році – якось він тоді пройшов повз мою увагу. Це історія про вигадану (комікси, мультфільми) симпатичну тваринку Марсупіламі, яка живе у джунглях, і яка у стрічці бере участь у пригодах двох невдах – репортера-афериста та гіда по джунглям.
Історія досить яскрава, динамічна, іноді навіть метушлива та галаслива. Нічого особливого очікувати не варто – специфічний французький гумор, примітивні ситуації, не зовсім зрозуміло, чи можна показувати дітям. Комп’ютерна тваринка симпатична. Вокально-хореографічна сценка з тубільцями дуже сподобалась.
Ще одна французька комедія
Two Tickets to Greece / Les Cyclades
(“Два квитки до Греції”, “Грецькі канікули”, 2023)
Щоб трохи відволікти свою мати від самотності, син зв’язується з її давньою шкільною подругою і підштовхує їх до курортної подорожі в Грецію. Подруга виявляється веселою жіночкою зі схильністю до авантюр. Відповідно, подорож перетворюється у непередбачувану пригоду.
Фільм доволі приємний. Настрій підняв. Але не вистачило жиру. Якісь пісненькі пригоди вийшли. По тому, як все розвивалось, я очікував щось на зразок “The Hangover”, але не судилось.
Ота “мама” вийшла дуже скутою і строгою – сама акторка якась чоловікоподібна, неприємна. Контраст з партнеркою – веселою і симпатичною – виявився аж занадто різким. Також абсолютно неприродніми здалися мені сцени з відвертою еротикою. Сама еротика класна – жіночки у віці можуть бути дуже сексуальними. Але показано це було взагалі без будь-якої потреби і причини.
Смішного небагато, але фільм вартує перегляду, якщо хочеться позитивних емоцій.
