Ігри я не покинув (з Зомбінаторії та оглядів комп’ютерних ігор і починався Ентер.Львів) – часом у щось розслабляюсь. Спробував недавно гру Sniper: Ghost Warrior.
Як завжди, моя уява намріяла більше, ніж я отримав. А отримав я звичайний, досить посередній шутер. Місії, в основному, більше розраховані на снайперські завдання, але загалом мало що відрізняє Sniper: Ghost Warrior від сотень інших стрілялок, типу – “Дон Педро втікає на машині у сусіднє село. Слідуйте за ним і ліквідуйте його (а заодно і десяток охоронців).”
Єдиний явний позитив: наявність буйної флори, яка часто закриває мішені, і в якій можна ховатись.
Всі інші особливості – або зайві, або набридають.
Розвитку здібностей нема, прицілювання примітивне, при затримці дихання затримується час (для чого така допомога?), демонстрація польоту кулі при хедшоті набридає і збиває з ритму, мотузка для долання перешкод використовується лише в певних умовах, вороги з’являються скріптовано (хоч і не явно, але для снайперського шутера – це недолік) тощо…
З іншої сторони, треба зазначити, що все ж інтерес до гри в мене був, геймплей не провальний. У цьому ролику досить добре передали особливості гри.
http://www.youtube.com/watch?v=7X6xCEsyncE
Що б мені хотілося від симулятора снайпера?
Сучасна гра виглядає примітивною без рольових характеристик, прокачки героя, покращення здібностей. Це все мало би бути. Окремого підходу заслуговує і зброя – я сам повинен вибирати, пристрілювати, апгрейдити свою зброю, враховуючи велику кількість характеристик та інформації по ній (що, звичайно, теж має бути в грі). Кожна місія мала би бути важким, нудним з точки зору екшена, завданням – прискіпливий вибір місця для удару, маскування, вичікування, прицілювання, де кожна дрібниця має величезну роль… Втеча з місця диверсії…
(чомусь знову і знову на пам’ять приходить старенький Operation Flashpoint)
