Знадвору, через щільно закриті вікна, чую якийсь гучний шум. Дивлюсь – хлопчик років десяти серед дороги кОпає порожній пластиковий п’ятилітровий бутель. І так натхненно зайнятий цією справою – то просто копне, то підніме на нозі, а тоді вже жбурне, то бігає з ним по проїжджій частині, демонструючи дриблінг. Хвилин десять він був зайнятий цією забавкою.
Я вже дуже давно не бачив, щоб в дітей за відсутності дорогих іграшок чи комп’ютера виникало бажання гратися простими предметами – пляшкою замість м’яча чи палкою замість пістолета. Може його покоління виросте романтиками?
ти щойно підтвердив мою думку про те, що немає кращої іграшки, ніж пластикова бутилка:)
мої малі сусіди ще й прив”язували її до якогось шнурка. удобно дуже. кинув в перехожого – і зразу ж легким рухом руки собі вернув, бо ж жертв навкого ще багато ходить:)
гг))
Ромчик, не флуди хоч тут. 🙂
З власного досвіду – дітям і з присутністю дорогих іграшок цікавіше бавитись палками, камінцями, пляшками… і всяким таким цікавим, що мама називає сміттям)))