Зйомки Сталкера, життя Тарковського

4 квітня якось непомітно пройшла досить знаменна дата – Андрію Арсеновичу Тарковському (1932-1986) виповнилося б 80 років. Відомий радянський режисер і сценарист знайомий поціновувачам кіно за такими стрічками, як “Андрій Рубльов”, “Соляріс”, “Сталкер”, “Дзеркало”, “Жертвопринесення”. У зв’язку з цим, я та кілька кіноманів у Google+ провели спільний заочний перегляд фільму “Сталкер”.

Фільм “Сталкер” було знято у 1979 році на студії “Мосфільм”. Зйомки проходили дуже важко та у кілька етапів. Проблеми, що виникають під час кіновиробництва, призвели до того, що створення фільму тривало на три роки. Сталкер знімався на дефіцитну на той час плівку Кодак. Таку плівку в СРСР могли “вибити” лише окремі режисери. І можна зрозуміти почуття знімальної команди, коли 1977 року в лабораторії Мосфільму згоріло кілька тисяч метрів відзнятого матеріалу.

У наш час зйомка відео є набагато комфортнішим виробництвом, ніж технології минулого століття. Професійне відеозйомка та відеомонтаж доступні окремим студіям, які створюють продукцію для різноманітних потреб – від зйомок весілля до повноцінного відеофільму. Відеозйомка Київ у виконанні відеостудії Davideo (вул. Хрещатик 26) є прикладом такого відеовиробництва.

З Україною Тарковського пов’язує походження його батька – Арсенія Тарковського, вірші якого можна почути у фільмах самого Андрія (втім їх використав і інший режисер радянського кіно – Рязанов). Арсеній Тарковський народився в Єлисаветграді (Херсонська губернія) у родині Олександра Карловича Тарковського (діда Андрія), який, як виявляється, був вихованцем відомого українського драматурга та актора Івана Карпенка-Карого (справжнє ім’я – Іван Тобілевич) – одного із засновників українського національного театру.

У сім’ї Арсенія Тарковського дуже любили театр та літературу. 1921 року після встановлення в Україні радянської влади Арсеній та його друзі невтішно відгукнулися про Леніна в газеті, після чого їх заарештували. Арсенію вдалося втекти, а потім довелося довго поневірятися Україною, займаючись різними ремеслами. Незабаром він переїжджає до Москви. Коли в Арсенія вже було двоє дітей (Андрій Тарковський та Марина), він залишає сім’ю.

У фільмі Сталкер вірш Арсенія Тарковського “Ось і літо минуло” читає О. Кайдановський, а у фільмі “Дзеркало” вірші звучать у виконанні автора.