Вчора я дивився футбол, і була типова ситуація, коли наші (в даному випадку – київське Динамо) атакувало, але м’яч просто не ліз у ворота суперників. У першому таймі було дуже багато моментів для взяття воріт Бешикташа, але хлопці все промарнували. У другій половині зустрічі на футбол взагалі було важко дивитись. Особливо смішив Гармаш- такий незграбний, невмілий і метушливий. Як когось дожене, то сфолить; як отримає м’яча, то наступить на нього; як проб’є, то на трибуни.
Коли основний час матчу вже вийшов, я вирішив задіяти свою секретну зброю для таких випадків. Така в мене прикмета – якщо перемкнути канал під час такого матчу і не дивитись останні хвилини, то наші заб’ють. Колись так пройшло з Карпатами, а вчора і з Динамо. А переможний гол забив той самий Гармаш.
Перемога у матчі Ліги Європи – це добре, але рівень гри, невпевненість (одночасно із зарозумілістю), моральне і физичне безсилля навіюють песимізм.
http://www.youtube.com/watch?v=yQvdFbd3Nrk
За коментування вже не кажу – просто соромно наших коментаторів слухати: нудно і сіро… Напевно так переживають, що й самі від хвилювання настрій втрачають. Російський коментатор, наприклад, просто вищав, коли Динамо забило – відчувається, що переживав і був присутнім в грі.
Просто повезло, в останні секунди забили)
А в першому таймі просто не везло. Квити.
(я ж не дарма старався 🙂 )
Тепер кожну гру будеш так дивитись? (Треба ж допомагати!) 🙂
то Гармаш спеціально всю гру лохом прикидався 🙂 Тому в штрафній його ніхто і не накривав, думали турки – всеодно промаже :)))
Хороший варіант 🙂