Хотілося б детальніше описати фільми, які переглянув, але, боюсь, якщо не напишу хоч тезово, то не буде часу для статті взагалі.
Прометей / Prometheus 2012
Фантастичний фільм, що позиціонувався, як передісторія Чужого (Чужих), але без явної прив’язки – тобто, можна було дивитись і не знаючи, що було в попередніх фільмах.
Картинка дуже гарна, комп’ютерні спецефекти чудові – нічого казати. Всі інші компоненти якісь… чудернацькі. Сюжет я б розбив на дві частини: перша – основна глибока, цікава лінія про інопланетян та їх задуми, і друга – тупі сцени для інфантильних попкорнопоїдачів (безконтрольна команда космічного корабля, прогулянки з відкритими скафандрами, слизняки на морді, зваблення у два слова блондинки негром, пригоди з хрестиком та інші просто ганебні для такого кіно епізодами).
Гра акторів здебільшого не радувала. Головна героїня підібрана препаскудно. Сігурні Вівер теж не красуня, але дуже природно виглядала і зіграла геніально в старих фільмах.
Подивитись кіно, думаю, все ж потрібно… Принаймні, ця стрічка вийшла цікавішою за третій і четвертий фільм про Чужих.
Червоні вогні (Красные огни / Red Lights) 2012
Про вовка промовка – у головній ролі Сігурні Вівер. Разом з нею – колоритний Кілліан Мерфі та досвідчений Роберт Де Ніро. Три майстри на екрані подарували чудове кіно. Роберт Де Ніро, щоправда, виглядав занадто стомленим, але Сігурні та Кілліан були просто шикарні.
Фільм поєднав в собі детектив та містику в оболонці трилера. До останніх секунд стрічки так і не ясно, що відбувається насправді. Мушу сказати, кінцівка якраз зіпсувала все враження. Видалося, наче вся знімальна група (включно зі сценаристами, режисерами та акторами) посеред роботи раптом заспішила на відпочинок і в авральному темпі докінчила “Червоні вогні”. Якби в них вистачило терпіння не скочуватись в примітив, то за фільм я б поставив тверду 8 чи навіть 9.
Жага мандрів (Жажда странствий / Страсть к перемене мест / Wanderlust)
Як і попередній фільм (це взагалі притаманно багатьом фільмам) початок порадував, але ближче до кінця сюжет трохи скотився у сумбур. Щоб весело погигикати над життям американців – саме те комедійне кіно. Воно не тупе і не акцентується на сортирному гуморі, хоча тематик нижче пояса було предостатньо.
Дженіфер Еністон зіграла дууууже посередньо, всі інші – добре.
Ворон / The Raven (2012)
Серед сценаристів – Ханна Шекспір. Це багато що пояснює. Жінкам, думаю, дивитись кіно буде цікаво. Я ж відверто нудьгував і часто куняв, змушуючи себе все ж роздирати очі, щоб довідатись, чим там все закінчилось… Хоча Едгара По читати люблю. Фільм розповідає про останні дні життя письменника, якому довелося протистояти маніяку – поціновувачу творчості По.
ЗЛО / V/H/S (2012)
Не знаю, чого локалізаторам раптом захотілося фільм назвати саме як ЗЛО. Назва ж одразу задає настрій і визначає характер стрічки. Отак з набору окремих жахастиків, поєднаних однією касетою VHS, стрічка перетворилась на щось сакральне, де потрібно шукати якесь абсолютне ЗЛО, якому підпорядковуються герої фільму.
Жанр – мок’юментарі. Ви вже знаєте, що це псевдодокументальне кіно, коли зйомки видаються за знайдене (випадково) аматорське відео (“Відьма з Блер”, “Паранормальне явище”, “Репортаж” тощо). Якщо вам такі фільми не набридли і хочеться настрашитись – можете подивитись.
