Що таке Хелловін (Хеллоуїн, Геловін) для нашого суспільства? Це прикольне свято чи загравання з Сатаною? Хто має право нам вказувати, що робити з 31 жовтня по 1 листопада?
(особливо вразливим християнам краще далі не читати)
Хелловін – комплекс релігійних, містичних традицій, що прийшов до нас із західної культури. Він частково прижився, бо містить в собі прикольні, цікаві елементи, з якими можна добре повеселитись і покарнавалити. Бізнесу це теж на руку, бо зростають продажі сувенірів, костюмів, їдва і питва.
Кого це подразнює? Звичайно, це може подразнювати ревнителів іншого комплексу релігійних, містичних традицій, який прийшов до нас з південно-східної культури – християнства.
– Хеллоуін? Ні, це не наше свято, не українське – каже дехто, – не потрібно нам стільки свят.
Так, не наше. Але ж ми не будемо засуджувати тих, хто його святкує, правда? Так само, як не засуджуємо тих, хто святкує не наш Новий рік, і не українського Св. Миколая.
В Україні християнство увібрало в себе та підлаштувало під себе багато місцевих язичницьких традицій. З деякими навчилось співіснувати, а деаякі намагалось витіснити своїми. І досі різдвяна ялинка, дідух, колядки, писанки, Купало, Калита спокійно сприймаються і експлуатуються церквою. Навіть нема особливих претензій до гадань на вінках чи до пустощів на Андрія.
На інші компроміси церква йде дуже неохоче, хоч це, погодьтесь, не надто послідовно. Крім нових старих свят, точиться тиха боротьба ще з йогою та Гаррі Поттером – саме тут на думку деяких святенників зконцентрована величезна небезпека для людства.
Раніше адептами такої боротьби були переважно православні фанатики, які ведуть свою окрему війну з експансією “чуждої” культури.
А цього року все більше войовничої уваги прикуто до Хелловіну, і мало хто бридиться тут себе проявити.
Напевно, журналістам вже наскучило щороку писати про походження цього свята і як його краще провести. Тепер вони для різноманітності публікують статті, де Хелловін всіляко очорнюється.
Древньому святу закінчення літа приписують безліч вигадок, і ними ж лякають людей.
Для прикладу: Белорусский ксендз-экзорцист о Хэллоуине: «Даже если ты атеист, это не значит, что игры с бесами пройдут бесследно»
Зверніть увагу на фразу: “Навіть, якщо ти атеїст…”. Тобто, ксьондз сам вважає, що атеїсти знаходяться поза впливом релігійних страшилок, але для проформи все ж робить додаткову спробу налякати. Це прокол, бо у провину атеїсту ставиться якась “несвідома гра з бісами”, а не відсутність віри в Бога загалом.
Що ще цей невдаха пише:
Некоторые экзорцисты имеют частное мнение, что даже переодеваться в костюм сатаны или черта может быть опасным. Самое главное — это идея, с какой целью ты это делаешь, что тебе это дает, почему ты в этом участвуешь. Демоны — враги жизни, враги спасения, и поэтому сама идея Хэллоуина не приемлема для христианина
А яку думку “деякі екзорцисти” мають щодо вертепу? Там же є такі персонажі, що тривога алярмує червоним світлом і вищить корабельними сиренами.
Анджеліна Джолі взагалі у небезпеці після зйомок у Малефісенті – терміново викликайте екзорциста з Ватикану, доки в неї не виросли роги!
Про ідею та мету я можу погодитись – це важливо. То що поганого в тому, щоб запалювати свічки в гарбузах, одягати оригінальні страшно-прикольні костюми (часто, зроблені своїми руками), просити цукерки у сусідів та й просто весело розважатись уночі?
Люди ж при цьому не закликають когось закидати камінням, приносити дітей у жертву чи їсти чиюсь плоть. Що поганого в тому, щоб задобрити злих духів і навчитись їх не боятись? Це ж взагалі хороша ідея.
От прямо зараз в мене народилось питання: якщо треба полюбити ворога свого, то чи Бог показав приклад? Чи він полюбив Сатану, чи спробував перемогти його добром? Треба пізніше буде поміркувати над цим.
Далі білоруський екзорцист починає тупо лякати читачів сайту, самовпевнено розказуючи то від імені Бога, то від імені Сатани, що саме ті обидвоє можуть зробити з неслухняною людиною. Якби ксьондз прочитав Біблію, то він би побачив, наскільки “проблема” Хелловіну стоїть далеко в стороні, порівняно з тим оберемком неприємностей, які чигають на типового християнина, який навіть не знає десяти заповідей (і не дотримується їх). Для чого ж відкидати зерна, а перейматись половою? Може ксьондз ще зверне увагу на “Волшебного кролика” і почне священну боротьбу з дитячим сатанізмом у Білорусі? Персонажі варті один одного.
А це вже з львівських новин: Церква цьогоріч пропонує альтернативний захід до Хелловіну та культу смерті
«Церква цьогоріч пропонує альтернативний захід до Хелловіну та культу смерті. Адже для молоді це буде своєрідний вибір. Що ти обираєш: смерть чи життя? Ми й так перебуваємо в обіймах смерті, тому чи не варто вже нарешті відкинути це все і звернутися до Бога? Ми закликаємо поговорити про життя», – повідомив капелан Львівської міської ради о. Павло Дроздяк
Я не думав, що капелан, який до того ж перебуває в обіймах смерті (співчуваю), може дозволити собі так легковажно відноситись до слів. Я б сказав “брехати і перекручувати”, але залишаю за собою право чогось не знати і не розуміти. Це саме право залишаю і за капеланом.
Для чого так маніпулятивно будувати питання? Про який “культ смерті” мова? Може капелан переплутав Хелловін і Санта Муерте? Релігійний культ Святої Смерті дійсно існує і стає все більш популярним… у Мексиці. Але ж не у Львові!
Говорячи про “культ смерті”, чи мав на увазі о. Павло Дроздяк і такі фундаментальні християнські символи, як хрест та паску, які тісно пов’язані не просто зі смертю, а й з вбивством? Пропонуйте альтернативу, чи що.
Не розумію, чим свято Хелловін з його веселощами, розіграшами, та іронічним відношенням до смерті заважає розмовам про життя. Давайте розмовляти і про смерть, і про життя, бо одне неможливе без іншого.
