Час дурні

895

Час відьом (Время ведьм, Season of the Witch)

Ви знаєте, я все частіше починаю намагатись уявити собі сценаристів подібних фільмів. В моїй уяві вимальовується якесь аморфне воскове тіло підлітка, що бачить сонячне світло лише по дорозі до поліклінічного відділення з прийому аналізів. Весь інший час тіло проводить у заштореному карцері, де біля дивана, обкиданого крихтами чіпсів, гудить комп’ютер. Зверху на тілі існує бумбончик – паросток голови.
Цей паросток будує уявлення про навколишній світ з того, що його може вразити під час перегляду попкорнових фільмів чи помийних сайтів.
Що може вразити таке дитя?


Містика – відьми, живі трупи, демони, вовкулаки, вампіри та інша нечисть.
Біблійна, божествена тематика – рятівні древні тексти латиною, глибоко “філософська” пафосна балаканина про добро і зло та про якусь величну сутність, що за всім цим стоїть.
Героїчні воїни – двометрові мечі, довге волосся, акуратно стрижені борідки, обладунки у вигляді скафандрів, мужні шрами.
Образ жінок залежить від ситуації в сім’ї – можливо, жінки в сценарії фільма будуть бити гарними голими ногами чоловіків по писку, а, можливо, жінок будуть ґвалтувати, вішати і топити.
Всі персонажі живуть в придуманому (чи історичному) світі, але обов’язково з огляду на американський стиль життя та його мораль. Знання про фізичні закони беруться з фільмів, на кшталт, Армагедон, а про біологію – з мультфільмів про Тома і Джері.

Перемішавши такі свої картонні уявлення про людей та навколишній світ з власними куцими фантазіями, тіло сценариста біжить до мамуськи на вечерю.

Далі за роботу береться режисер-постановник – близнюк воскового тіла з бумбончиком замість голови.
Він роздає акторам пластмасові мечі, трясе кінокамерою, фарбує кадри у темний синьо-зелений колір, наліплює комп’ютерні спецефекти та вставляє шаблонних монстриків.

В результаті, в кращому випадку, народиться щось таке, що чимось інтригує і змушує додивитись до кінця, але викликає нерозуміння та роздратування – буквально кожною фразою чи кожною дією.

“Час відьом” буквально весь просякнутий непорозуміннями та глупствами. Та просто доведеться переказувати весь фільм, ілюструючи свій вердикт.
По-перше, чому “час відьом”, якщо власне про відьом там практично нічого і не було? Чому… чому, чому – хотів розписувати все, але це виливається у загальну фразу: що за дурня?

В принципі, якщо пообіцяти собі не задаватися питаннями “чому.., для чого.., якого чорта” , то фільм подивитись можна.

А от Ніколаса Кейджа шкода: демонструвати свій вираз обличчя №1 , а в одному епізоді посміхнутись білосніжними зубами воїна-хрестоносця – це, звичайно, роль “високого” польоту.

2 КОМЕНТАРІ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я