Потенційний творець

932

Чи є в нас потенційний творець української «поттеріани» чи «Хронік Нарнії»?

– А навіщо?! Це мода – і як усяка мода, вона скороминуща. Особисто мене вже тіпає від засилля усіх цих відьмочок укупі з глибоко паралельними світами. Якщо ми хочемо створити щось справді вартісне, мусимо не плестися позаду, а шукати щось своє. Що це може бути? Та що завгодно! Шкільні історії, яких нині чомусь просто не існує, а читацький попит на них величезний. Пригодницькі повісті з умілим використанням (але не «затиранням» і не «пережовуванням») української народної мітопоетики. А може, навіть своєрідний дитячий варіант «фортінбрасових хронік», які свого часу виписала «рецептом» нашій дорослій літературі Оксана Стефанівна Забужко…

Отак пройшовся нашою улюбленою 🙂 темою Іван Андрусяк. Кажуть, то такий поет, літературний критик, який писав щось і для дітей.

Не зовсім я зрозумів, чим саме Іван роздратований – тривалістю моди на Поттера, “засиллям відьмочок” чи тим, що вони відволікають читачів від його творчості? Роздратування не дає Івану усвідомити, що “мода” на “скороминучість” тривалістю у дванадцять років у сучасному насиченому світі вже претендує на звання класики.

Натяк на низьковартісність поттеріани вже скорше свідчить про заздрість, аніж про роздратування.  До того ж, постає наше традиційне в таких випадках питання: “А ти читав Гаррі Поттера?”.

Що ж автор немодної (це як комплімент) Чакалки пропонує?  Пропонує писати (нам, судячи з усього) шкільні історії, пригодницькі повісті з використанням народної мітопоетики…. Хочу запитати, а що ж тоді таке Гаррі Поттер, як не пригодницька шкільна історія з використанням народної мітопоетики?  Хто ж заважає створити український варіант? Ролінг? А може Путін? Чи вічні рожеві мрії створити “щось справді вартісне”?

Найсмішніше, що саме завдяки згадці про Поттера в епіграфі (анонсі) статті, я й звернув увагу на інтерв’ю з письменником.

P.S.: відповідь та продовження – в коментах

6 КОМЕНТАРІ

  1. ще цікаво чи його діти читали Поттера, чи це для них табу? 🙂
    а сам Андрусяк нагадує дядька Вернона на фото. 🙂

  2. ні, не маю. я взагалі про те видавництво вперше чую… 🙂
    почитала ті віршики – не дуже легко на язик лягає… :-

  3. Оце прочитав – і дивуюся з того, як ви ліпите з мене якогось “цербера”, вирвавши фразу з контексту, й вигадуєте того, чого я ніколи не говорив…
    Тому доводиться пояснювати…
    Перше. Я не маю і ніколи не мав нічого проти книжки(ок) Джоан Ролінґ. Крім того, звісно, що, як на мій смак, десь починаючи з третього тому питома вага комерційного в тексті все збільшується, тоді як творчого – неухильно змуншується; відтак “невинний”, а часом і доволі “світлий” текст що далі, то все “темнішає” й “темнішає” – ну, але така доля всіх серіальних проєктів, і “Поттер” цієї пастки закономірно уникнути не зміг. Проте я ніколи – і в цитованому виривку теж – не говорив про низьковарнісність поттеріани – ну, бо я ж не сліпий і не дурний! І якби ви трохи глибше порилися в інтернеті, то знайшли б (і на моєму-таки сайті теж) те, що я писав власне про епопею пані Ролінґ.
    Друге. У вирваному з контексту виривку мовилося про “українські інкарнації” Поттера. Я працюю в дитячому видавництві “Грані-Т”, куди мало не щоденно надходять усе нові й нові рукописи сучасних українських авторів, і мало не кожен другий із цих рукописів – оповіді про найрізноманітнішого штибу чаклунів і відьмочок, “прабатьком” яких є текст пані Ролінґ; ось лише від того тексту вони відрізняються одною суттєвою деталлю – їхній художній рівень недалеко відбігає від нуля. Отож, я й мовив про те, що нашим українським авторам час було б уже відійти від моди на Поттера – яка, як і кожна подібна мода, не несе в собі жодного креативу для нашої, української дитячої літератури і для нашої, української дитини. Про текст Джоан Ролінґ тут узагалі мови не було – йшлося про наших, “доморощених” відьмочок!
    Тому “особисто мене вже тіпає від засилля усіх цих відьмочок укупі з глибоко паралельними світами. Якщо ми хочемо створити щось справді вартісне, мусимо не плестися позаду, а шукати щось своє”. Тому не потрібен нам “свій Поттер”, а потрібне щось нове, щось власне – таке, яке вразило б читача не менше, ніж його свого часу вразила книжка пані Ролінґ; так само, як нас свого часу вразили “Тореадори”, литовських дітлахів – “Мишка Зіта” Ляндсберґіса тощо. Наслідуючи будь-що, завжди будеш вторинним – по-моєму, це ясно, як білий день! І саме про це я говорив – а ви пишете тут про страшного дядю Андрусяка, який ховає від своїх дітей “Гаррі Поттера”… Та тю на вас, як кажуть у Харкові!
    І третє – винятково для інформації. Моя “Чакалка”, яка тут згадувалася, – це не той текст, на який у вас стоїть покликання. Зрештою, ви маєте повне право думати про мої тексти що завгодно – але хіба це підстава перекручувати мої слова?
    Із повагою,
    Іван Андрусяк

  4. Дякую за коментар, за увагу. Приємно.
    Як кажуть у Львові.

    Якщо Ваші слова якимсь чином вийшли перекручені мною, то прошу вибачити. Але мені здається, що саме слова у статті можуть розцінюватись неоднозначно, а загалом створюють враження про негативне відношення до поттеріани. Цей ефект підсилюється самим питанням (про поттеріану і хроніки) та епіграфом (я звертав на це увагу – саме він є відірваним із контексту і налаштовує відповідним чином).
    Зрештою, якщо мова не йшла саме про тексти Ролінг та Льюїса (а варто було б це уточнити у статті, як на мене), то ласкаво прошу на український сайт Гаррі Поттера. 🙂

    Проблема із засиллям новітньої літератури про відьмочок відома напевно лише видавництвам, бо я такої тенденції не спостерігаю. Можливо все ж є попит, якщо йде така пропозиція? Чому б його не задовольнити, як це роблять в інших країнах?

    Згадку про видавництво Грані-Т будемо вважати популяризацією вітчизняного виробника 🙂

  5. http://zaxid.net/article/34034/
    Рефлексія на статтю Андрусяка на самому сайті Захід.нет

    “От і впарюють вони читачам кількісне чтиво, яке ніяк не може перейти у якість і ще й говорять, що Гаррі Поттер – це мода, яка незабаром розвіється у далекий космос. Поттер – це принаймні якість, до якої ще так далеко дитячим письменникам і поетам України. Це своєчасно, це талановито. Це талановито, бо це своєчасно. І буде таким завжди.”

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я