Якийсь

Якийсь, якась, якесь, якісь… – якось забагато цього я використовую, коли пишу якісь тексти. Таке враження, що я колись вичерпаю всі світові запаси цих займенників, і в якихось регіонах настане їх дефіцит. Можливо, хтось з вас хотів би їх якось застосувати – а зась! – нема, закінчились, річний ліміт вичерпався.

Чому так відбувається? Для чого я пишу ці всі якийсі? Якщо відкинути цілком легальне використання, то це, по-перше, від зайвої обережності. Це стара звичка писати обтічно, без конкретики. “Якийсь чиновник отримав якогось хабаря” – пісно, нудно, ні про що. Я розумію, що висловлююсь подібним чином, щоб сфокусувати увагу на події в принципі, а не на конкретній людині. Але ж іншим таке читати не дуже цікаво.

А якщо, наприклад, сказати “Степан Передрищенко, якого ви всі знаєте, отримав 5895 грн хабаря” – це ж зовсім інша справа! Це чіпляє та інтригує. Звісно, тут можуть бути побічні ефекти у вигляді погроз з боку Степана Передрищенка та його прибічників. А я цього не люблю. Погроз й так вистачає – поскаржитись на мене куди треба, набити мені що треба чи дещо начистити. Я навіть колись завів окрему сторінку для відповідей, але з настанням ери соцмереж, де я теж веду певну діяльність, кількість невдоволених та температура погроз зросли кратно. Тому “якийсь” економить нерви, здоров’я і навіть іноді зберігає приятельські стосунки.

А друга причина – це елементарна відсутність хорошої пам’яті. От відрекомендується мені людина: “Добрий день. Я Степан Передрищенко”. А вже через 10 секунд я в задумі – хто це такий? Як його звати?.. Та, одним словом, якийсь фацет.

Зрештою, не звертайте уваги на це словоблуддя. Просто тренуюсь висловлювати хоч якісь думки.

P.S.: можливе cпівпадіння імені та прізвища з реальною людиною є випадковим.