“А мені допомогло!”: Чому особистий досвід лікування нічого не доводить

2451

Для більш оперативного ведення дискусій в інтернеті, які стосуються доказової медицини і наукових методів загалом, я вирішив не вигадувати велосипед і зробив переклад статті біофізика Семена Єсилевського.

Під кожним постом про гомеопатію, аюрведу, уринотерапію та інші, м’яко кажучи, спірні методи лікування обов’язково з’являються люди, яким “допомогло” і для яких цей особистий досвід має більшу вагу, ніж всі логічні аргументи, статистика та наукові дослідження разом узяті.

У цьому пості я докладно і максимально доступно розповім чому особистий досвід не є доказом ефективності лікування будь-якими ліками або медичними процедурами.

Підкреслю: будь-якими! Особистий досвід однаково не працює як для антибіотиків, так і для гомеопатії – жодної упередженості та вибірковості тут немає, це універсальне правило. Розбирати будемо на прикладі гомеопатії тільки тому, що для антибіотиків крім особистого досвіду є й інші докази ефективності, а для гомеопатії – немає.

Помилка причинності

Є така класична логічна помилка: “після цього, значить внаслідок цього”. Нарватися на неї настільки елементарно, що буквально всі ми постійно нею грішимо.

Суть в тому, що якщо подія Б сталася після події А, то це зовсім не означає, що А була причиною Б.
Це може виявитися правдою, а може і ні. Щоб однозначно визначити причинно-наслідковий зв’язок, простого спостереження за чергуванням подій недостатньо!

Приклад правильної інтерпретації:

Блиснула блискавка – вдарив грім. Висновок: блискавка є причиною грому.

Приклад помилкової інтерпретації:

Закричав півень – зійшло сонце. Висновок: крик півня викликає схід сонця.

Ви можете правильно вгадати причинно-наслідковий зв’язок, а можете допустити грубу помилку і без додаткової перевірки ніколи не будете знати, вгадали чи ні.

У випадку дії ліків цей принцип працює точно так само. Послідовність подій “прийняв ліки – зникли симптоми хвороби” сама по собі не означає, що таке лікування призвело до одужання! Зв’язок між подіями потрібно додатково доводити, щоб не наступити на граблі, як з півнем і сходом сонця.

Висновок №1: ситуація “я прийняв препарат Х і мені допомогло” ніяк не доводить, що препарат Х лікує хворобу. Все потрібно додатково перевіряти і доводити. “Після цього” не означає “внаслідок цього”!

Мільйони мух не можуть помилятися! (Можуть)

Помилка причинності нікуди не зникає, якщо повторити дослід багато разів. Якщо провести експеримент з сотнею різних півнів, то кожного разу після крику птаха буде сходити сонце. Однак висновок як був абсолютно неправильним, так і залишився! Проблема не в кількості повторень, а в тому, що ми постійно здійснюємо одну й ту ж логічну помилку з неправильною інтерпретацією результатів досліду.

Повністю аналогічна ситуація з ліками: якщо сто осіб візьмуть препарат і після цього у них пройдуть симптоми хвороби, то це точно так само нічого не доводить, як і досвід однієї людини! Досвід ваших п’яти племінників і трьох кумів точно так само нічого не доводить, як і ваш власний.

Повторювати експеримент кілька разів дійсно потрібно, щоб уникнути різних випадковостей, але якщо його результати неправильно інтерпретуються, то толку від цього не буде.

Як же довести причинно-наслідковий зв’язок?

Щоб довести, що між явищами дійсно є причинно-наслідковий зв’язок, необхідний експеримент з контролем. Якщо ми припускаємо, що подія А викликає подію Б, то контроль – це такий експеримент, в якому свідомо немає події А.

У випадку з півнем і сонцем це виглядає так. Протягом 100 днів ми спостерігаємо за півнем і дивимося, чи сходить сонце (власне експеримент). Потім ми варимо з півня бульйон і спостерігаємо ще 100 днів без півня (контроль). Ми переконуємося, що сонце справно сходить щоранку і без крику півня, тобто подія “крик півня” не є причиною події “схід сонця” .

Те ж саме роблять і з ліками, з тією різницею, що правильна постановка експерименту в медицині набагато складніша за примітивний випадок з півнем і сонцем. І помилка причинності – лише одна з безлічі можливих логічних помилок і когнітивних упереджень.

Стандартом для клінічних досліджень ефективності ліків вважається рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження з подвійним сліпим контролем . Саме таке дослідження є строгим доказом того, що ліки дійсно є причиною одужання.

Якщо говорити зовсім грубо, то беруть дві досить великі групи хворих. Одній групі дають ліки, а іншій – нейтральний препарат (плацебо), який не відрізняється від ліків зовні або на смак (“плацебо-контроль”). Хто з пацієнтів в яку групу потрапить, вирішує жереб (“рандомізація”). Ні пацієнти ні самі експериментатори не знають, хто з хворих що отримує ( “подвійний сліпий контроль”). Якщо ліки реально діють, то в групі, де вони застосовувались, ефект лікування буде статистично достовірно сильніше, а в групі з плацебо – слабше.
Якщо ж діє чисто психологічний ефект (власне ефект плацебо) від прийому чогось, що вважається ліками, то результати обох груп будуть статистично невиразні. Що таке “статистично достовірно” – тема для окремої великої статті. Якщо зовсім на пальцях, то це означає, що ймовірність отримати такі результати чисто випадково менше певної величини (скажімо, 1%).

Результати таких досліджень публікуються в спеціалізованих наукових журналах, де їх коректність перевіряють кілька рецензентів-професіоналів і дають добро на публікацію.

З цього вкрай спрощеного опису вже зрозуміло, що перевірити ефективність ліків “на дому” принципово неможливо!

Таким чином ми отримали важливі практичні висновки щодо ефективності лікування тими чи іншими ліками:

  • Ваш особистий досвід нічого не доводить.
  • Досвід ваших друзів, сусідів і знайомих нічого не доводить.
  • Навіть досвід вашого дільничного терапевта нічого не доводить, якщо тільки він не проводив клінічні дослідження за всіма описаними вище правилами (а це вкрай малоймовірно, бо сімейні лікарі не займаються наукою).

Висновок №2: Єдиним надійним критерієм ефективності ліків є рандомізовані плацебо-контрольовані клінічні дослідження з подвійним сліпим контролем. Особистий досвід таким критерієм не являється.

Мене вважають ідіотом! (Ні)

Багатьом людям вкрай важко прийняти той факт, що їх безцінний особистий досвід не має доказової сили. Люди бачать в цьому спробу принизити або виставити дурнями особисто їх . У них включається захисна реакція: вони починають грубити, переходити на особистості і ображати співрозмовника, який заявляє, що особистий досвід – не аргумент.

Важливо розуміти, що в цьому твердженні немає ніяких особистих нападок – ставиться під сумнів не конкретно ваш особистий досвід, а взагалі особистий досвід будь-якої людини.

Ще раз: в питаннях ефективності лікування особистий досвід будь-якої людини однаково марний! І мій, і ваш, і сусідки, і кума і навіть дільничного терапевта або професора медицини. Це не залежить від авторитету, освіти, краси мови, займаної посади або розкрученості в ЗМІ.

Особистий досвід будь-кого – не важливий! Природа просто не працює так! Навіть якщо ви особисто вважаєте це нелогічним і неправильним, вона все одно так не працює 🙂 У вас є тільки два варіанти: визнати цей факт або продовжувати помилятися далі.

Висновок №3: особистий досвід не є доказом ефективності лікування незалежно від чесності, авторитету, освіти або посади людини. Це не нападки на вас особисто – просто так влаштована природа.

Ліки – це особливий випадок (ні)

Є ще одна дуже розповсюджена логічна помилка. Люди вважають, що якщо ліки “спеціально призначені, щоб лікувати хворобу”, то на них не поширюється приклад з півнем і сходом сонця. Це не так. Те, що на упаковці написано “ліки”, жодним чином не позбавляє нас помилки “після цього, значить внаслідок цього”! На паркані теж багато чого написано, але правила логіки не залежать від написів.

Пояснюю на пальцях. Є три твердження:

  1. Вася застудився. Він почав щоранку їсти вівсянку, і застуда швидко пройшла. Висновок: вівсянка лікує застуду.
  2. Вася застудився. Він почав молитися Зевсу і застуда швидко пройшла. Висновок: молитви Зевсу лікують застуду.
  3. Вася застудився. Він почав приймати афлубін і застуда швидко пройшла. Висновок: афлубін лікує застуду.

Абсурдність тверджень про вівсянку і молитви всім очевидна, але твердження про афлубін багатьом здається правильним. Це і є “магія написів” – третє твердження здається більш переконливим тільки тому, що на коробочці афлубіну написано “ліки”, а на пачці вівсянки цього нема. З точки зору логіки всі три твердження абсолютно ідентичні і однаково хибні!

Висновок №4: помилка “після цього, значить внаслідок цього” ніяк не залежить від напису на етикетці. Для ліків вона працює точно так само, як і для всього іншого.

Розбір гомеопатичних польотів

Крім розглянутих загальних положень є ціла купа конкретних логічних помилок, які призводять до висновку про нібито “ефективність” гомеопатії на основі особистого досвіду. Практично всі випадки нібито спостережуваного ефекту від лікування гомеопатією пояснюються однією або декількома причинами.

Ефекти випадкового збігу:

  • Хвороба пройшла природним шляхом в той же час, коли очікувався ефект від прийому гомеопатії.
    Приклад: грип пройшов вже на третій день, бо у вас був імунітет до цього штаму вірусу, але ви помилково приписали швидке одужання гомеопатії.
  • Подіяв інший, реально діючий, препарат, який застосовувався разом з гомеопатією або незадовго до неї.
    Приклад: у дитини пройшла ангіна відразу ж після прийому гомеопатії, але насправді подіяв антибіотик, який дитина пила вже п’ятий день.
  • Раніше застосовувалося лікування пролонгованої дії, яке за випадковим збігом “наздогнало” хворого саме в той час, коли застосовувалася гомеопатія.
    Приклад: безплідна жінка відразу завагітніла після курсу гомеопатії. Насправді після трирічного курсу гормонального лікування у неї нарешті нормалізувався цикл і саме в цей місяць все склалося вдало.
  • Відбулася спонтанна ремісія хронічного захворювання, яка збіглася з прийомом гомеопатії.
    Приклад: відразу після прийому гомеопатії пройшов артрит. Насправді сталася мимовільна ремісія – для артриту це звичайна справа, він часто протікає “хвилями”.
  • Подіяв важливий зовнішній фактор, якому не надали значення або просто забули про нього.
    Приклад: дитина вилікувалася гомеопатією від важкої алергії. Насправді тиждень тому здох її улюблений хом’ячок, з яким вона постійно грала, і на шерсть якого була алергія. Значення цьому факту просто не надали.

Ефекти плацебо у хворого:

  • Віра в ефективність ліків полегшує симптоми багатьох психічних і психосоматичних захворювань (наприклад, неврозів).
  • Віра в ліки дозволяє менше зациклюватися на симптомах (хворий менше “прислухається”), що дає уявний ефект поліпшення.
  • Уважність і доброта лікаря, який виписує гомеопатію, працюють як психотерапія . Її ефект помилково приписується самому препарату.

Ефекти плацебо в оточуючих:

  • Хвора собака нервує коли бачить, що господар стурбований.  Господар дає собаці “дієвий” гомеопатичний засіб, заспокоюється сам і цим заспокоює тварину, яка спостерігає за його емоціями. Господар помилково приймає це за поліпшення стану собаки. До речі,  і у собак буває справжнісінький плацебо-ефект .
  • Аналогічна ситуація можлива з маленькими дітьми – заспокоєні батьки менше нервують дитину постійними перевірками її стану. Дитина, яку менше смикають, теж заспокоюється, і це розцінюють, як покращення.

Помилкова діагностика або помилкове розуміння діагнозу:

  • Приклад: затяжні залишкові явища після грипу помилково діагностовано, як астма. На тлі гомеопатичних таблеток вони через якийсь час, як і належить, проходять самі, але хворий вважає, що вилікував астму гомеопатією.
  • Хворий вилікував “смертельний свинячий грип” гомеопатією за два дні. Насправді його діагноз – ГРВІ. Який саме з сотень респіраторних вірусів викликав хворобу, невідомо. Щоб це з’ясувати, потрібен недешевий ПЛР-аналіз на ДНК вірусу, який роблять тільки у виключних випадках дуже важкого перебігу хвороби. У цього хворого був банальний риновірус, який сам по собі проходить за 2-3 дні, але хворий впевнений, що вилікувався саме від “страшного грипу”.

Ефекти спотворення інформації та вибіркової пам’яті

  • Якщо пацієнт не довіряє “офіційній” медицині та вірить “альтернативним” методикам, то він буде свідомо чи підсвідомо шукати підтвердження своїм переконанням (це когнітивне спотворення називається confirmation bias . Такий пацієнт схильний до упередженого ігнорування успіхів традиційного лікування і до сильного перебільшення (або навіть просто вигадування) ефектів “альтернативного”.
  • Аналогічно працює “селективне забування”: пацієнт стверджує, що йому допомогла гомеопатія, але просто “забуває” згадати, що вживав ще три інших препарати.

Як бачите, граблів розкидано безліч. Наступити можна на будь-які і навіть не обов’язково на одні – можна запросто отримати в лоба відразу трьома-чотирма з цих пунктів.

Загальний висновок:

Наступного разу, коли захочете навести приклад про свій безцінний особистий досвід, просто перечитайте цю статтю і задумайтеся: чи дійсно сонце сходить від крику півня? Може ваші висновки не такі вже й непогрішимі?

Джерело: site.ua/yesint/9652

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я