Фільми, проглянуті у березні

858

Давно тут не було постів про переглянуте кіно. Це не дивно, бо я про оглянуті фільми переважно писав на форумі. Форум зараз на канікулах, тому тепер рецензії будуть в блозі.
Швиденький огляд за останніми переглянутими стрічками (у порядку безпорядку):

Король говорить (Король говорит / The King’s Speech)
Оскароносний фільм про майбутнього короля Англії Георга VI, який поки у якості герцога готується до престолу. Події відбуваються напередодні Другої Світової війни, і тому голові нації потрібно бути впевненим і надихаючим. Натомість, герой страждає нервовим заїканням та нерішучістю. Після невдалих спроб зарадити такій ситуації, королівська сім’я звертається до Лайонела Лога, який дещо нестандартним підходом до справи врешті досягає мети.
Фільм нескладний для сприйняття, без спецефектів та костюмованих феєрій, але зроблений добротно. Актори зіграли чудово, і особливо запам’ятались, звичайно, виконавці головних ролей – Колін Ферт та Джефрі Раш. А от Хелена Бонем Картер абсолютно не вразила, м’яко кажучи.

Ноги-руки за кохання (Ноги-руки за любовь / Burke and Hare)
Сподобалась ця британська комедія з чорним гумором. Дуже стильна – без усіх цих американських вип’ячувань і примітивщини. Акторська гра – шикарна. Чорнуха не переходила межу, і фільм дивитись можна абсолютно без огиди, хоча тема досить екстравагантна. 
Стрічка заснована на реальних подіях: у 1827-1828 рр. в Едінбурзі було скоєно 17 вбивств. Як виявилось, двоє ірландців-імігрантів таким чином налагодили поставку трупів для лікаря Роберта Нокса, що заснував анатомічні курси для студентів.
Моторошну тему перемішали з гумором та романтикою і отримали досить непоганий фільм.

Місто злодіїв (Город воров / The Town)
На відміну від численних позитивних оцінок кінокритиків моє враження негативне. Бен Аффлек виступив і режисером, і актором – і це, як на мене, дещо змістило акценти у стрічці. Зрештою, хіба вперше нам дивитись на ці всі пограбування банку, бандитські розбірки і намагання покінчити з минулим? І тут цього достатньо, і показано, до речі, цілком непогано – динамічно, цікаво. Але що з того, якщо постійно ловиш себе на думці, що так бандити не розмовляють, що так не б’ються, що так поліцейські себе вести не будуть тощо. Ну, такі ляпи цілком гармонійно будуть виглядати у фільмах за участю Сталоне або Брюса Вілліса чи у комікс-бойовиках, але поглянувши на стурбовано-задумливий фейс Бена Аффлека, розумієш, що кіно бреше. І це відчуття брехні про бандитські відносини, брехні про людські стосунки вкупі з нелогічними вчинками переслідує весь фільм, накопичуючись до рівня повного несприйняття.
Чому головний бандит такий просто патологічно добренький і делікатний, що постійно розшаркується і вибачається перед дівчиною у звичайній розмові? Та з такими манерами і духовним світом він би і секунди не втримався навіть близько банди.
Чомусь більшість конфліктів у фільмі не вирішувались хоч якось, а просто забувались – один бандит дає знати пахану, що живий свідок – це дуже небезпечно, і з ним не можна крутити шури-мури… і все – на цьому конфлікт заходить у безвихідь, наче його і не було – тепер глядачам потрібно самим сушити мізки, для чого робили такий наголос на небезпеці для цілої банди, а потім просто забули про це.
Так само – епізоди про відхід ватажка від справ чи про побиття членів іншої банди за те, що вони кидали пляшки услід дівчині – ну, просто дитячий садок, а не бандитське життя… бійки у пісочниці…
Поліцейські, як завжди у таких кримінальних стрічках, виставлені ідіотами та “уродами”, хоч насправді вони робили все, що мали робити у таких випадках охоронці закону.
Рідкісний випадок, коли я був на стороні поліцейських, у фільмі, де член банди – розумний, харизматичний, закоханий, але такий зовсім неприродний злодій.

Хамелеон (The Chameleon)
Знаходиться підліток, який чотири роки назад зник із сім’ї. Він змінився, практично нічого не пам’ятає зі свого минулого, але члени сім’ї його приймають. Агенту ФБР все ж щось видається у цій історії підозрілим і він (вона, точніше) намагається вияснити, чи хлопець той, за кого себе видає.
Психологічний трилер з елементами детективу. Не дуже захоплюючий, але досить цікавий. Можу порадити.

В них все буде добре (Всё путём / Everybody’s Fine)
Непростий фільм… про непрості відносини батьків і дорослих дітей. І мені особливо непросто було дивитись такий фільм, бо я одночасно і доросла дитина, і батько дорослої дитини.
Фреді, роль якого чудово зіграв Роберт Де Ніро, нещодавно втратив дружину і вирішує зібрати всіх своїх дітей на вечірці. Та в кожного з чотирьох знайшлися причини не приїхати. Врешті, пенсіонер сам наважується вирушити у подорож, щоб побачитися з дітьми. Виявляється, що життя його синів та дочок дещо відрізняється від слів, кинутих у слухавку: “Все нормально, тато”.
Будуть епізоди і для сміху, будуть і для сліз. Незважаючи на деяку затягнутість та сумні моменти, фільм не дає нудьгувати.

2 КОМЕНТАРІ

  1. З огляду Burke and Hare треба точно подивитися і бажано в оригіналі 🙂

    Я взагалі ірладндську тему люблю. Там завжди стільки хоризми, сили і специфічного гумору!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я