Методичка для колумніста

866

На сайті “Український політичний дурдом” є непогана стаття про те, як відноситись до текстів, що пишуть ПРО і ДЛЯ політиків.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/1050.phtml

Найбільш потрібним і вигідним є писати ПРО Ющенка. Писати ДЛЯ Ющенка – викопати собі яму. Тому «для» – тільки під псевдо і тільки з передоплатою. Отже, ми визначилися – про, про, і ще раз – про Ющенка.  Це універсально і підходить будь-якому штабіку – від Богословської до Конотопської…, тобто, Вітренко. Писати про Ющенка суцільне задоволення. Ющенко – втілення доброго зла. Воно немічне. Ющенка можна звинуватити у чому хочеш – від змови з МВФ, яка шкодить Країні взагалі і Тимошенко – особисто і до пішого походу в Зарваницю на молитву, яка теж шкодить Країні взагалі, і Тимошенко, відповідно, особисто.
 
Ющенко рятує кажанів замість того, щоб рятувати країну. Ющенко лазить на Говерлу. Ющенко збирає глечики. Ющенко тягне країну в НАТО. Ющенко гальмує просування країни  в НАТО. Ющенко розводить бджоли. Ющенко має мотоцикл. Ющенко п’є кока-колу з Байденом. Ющенко – не мужик. Ющенко плямкає губами. Ющенко задуже любить Голодомор. Ющенко не дуже любить Голодомор.
…………..

Писати для Юлії Володимирівни – це свято, яке завжди з тобою. Писати для Тимошенко, означає писати Святе Письмо. Відкидайте сумніви, вірте всьому. Пам’ятайте – ваше письмо ґрунтується на вірі і натхненне зі Штабу. Будьте сміливі і розкуті. Будьте покірні. Вам не вдасться перевершити ролики соціальної реклами від Уряду. Це досконалі послання, а ви – просто немічні ретранслятори в паперовій чи електронній формі, тому не намагайтесь копіювати бравурний тон з декламацією звершень. Зосередьтесь на тавруванні. Тавруйте все і всіх. Повірте, на кожного у світі є тавро. Тавр є небагато. Ось типовий перелік тавр (клейм), за допомогою яких можна легко і просто диверсифікувати світ:
Кучмісти
ПРдуни (ПРдони),  
Презики (Ющенята),
Нікчема,
Кремляді,
Нацики,
Кролик,
Гриць,
Тягнибакс.
Єврей (жид)
 
Усіх об’єднує одне – вони Заважають.

………..

Так як для Віктора Федоровича писати є кому і фіг туди влізеш, доведеться писати про Віктора Федоровича. Прибутковою цю справу зараз не назвеш, перспективною – тим паче. Врожайний 2004-й минув так блискавично, наче 10 кроків назустріч людям зробили. Отже, найкраще про Віктора Федоровича писати добре або нічого. Коли про Віктора Федоровича не писати нічого – результат кращий. Він відходить з інформаційного поля і в пам’яті народу залишається Добрим Духом з Минулого, який, наче Тінь Батька Гамлета сумовито висить над рідними териконами, забезпечуючи стабільність. Насправді ж Віктор Федорович став пам’ятником собі. Монументальним, красивим, загидженим яйцями і зайвим в антуражі сучасного українського політикуму, достоту, як Ленін з Бесарабки.  
…………….

Володимиру Литвину писати не треба. Не треба, не треба! Володимир Михайлович сам може посидіти в інтернеті і забадяжити такий реферат – закачаєшся. Володимир Михайлович потрібен не тільки Україні, а й собі самому. Це настільки різносторонній, універсальний та компромісний чоловік, що за окремий поміркований гонорар він сам на себе напише пасквіль. А потім сам його спростує. В іншій газеті, за інший, природно, гонорар.

………………

Найважче писати для Гриценка. Власне, про нього написав Маркес своє «Полковнику ніхто не пише». Ні, ні! Справа не у грошах. Для допомоги Гриценку – слід подолати його шалений спротив. Анатолій Степанович міцний горішок і не дається просто так! Щоб йому допомогти – слід подолати грамотно розставлену ним самим і його симпатиками кругову оборону.   Анатолій Степанович не підпускає до себе аби кого. Власне, нікого не підпускає. Передбачається, що Анатолій Степанович все зробить сам – сам балотується, сам пройде виборчу кампанію, сам програє. Якщо зможе – сам усе для себе напише. Самурай – воїн добрий. Правда, з нього найкраще виходить камікадзе. А камікадзе – воїн одноразовий.

………………

Писати для Арсенія Петровича Яценюка слід креативно, бо Арсеній Петрович думає, що він молодий, прогресивний і з почуттям гумору, а, як відомо, нема страшнішої речі ніж дати зрозуміти клієнту, що він не такий, як про себе думає. Взагалі, основне завдання журналіста чи політтехнолога – це точно вгадати, що про себе хоче почути клієнт. Як правило, він хоче почути про себе рівно протилежне від того, що є насправді. Тому про Арсенія Петровича пишемо, як про воєнного, красивого і здоровенного.

…………….

Коли ви пишете для Тягнибока, зверніть увагу на наступний простий асоціативний ряд: вулиця, ліхтар, аптека, змерз, замело снігом, групка людей, краща доля, Бідна Україна, Борці, Герої. Доцільно використати весь набір слів, щоб досягти бажаної повноти ефекту.

Для пояснення, простий приклад поста в ЖЖ:
«Сьогодні приїхав в N. Цей милий карпатський край, запаскуджений совіцькою окупацією, засраний кучмівською владою, сплюндрований Ющенком і добитий Тимошенкою, таки живе. Уже двадцять років, як нема гранітного Леніна і Бетоний Бандера, посталий на центральній площі, пильно спостерігає, як всуціль патріотична влада, без жодного представника ВО «Свобода» нагло розкрадає місцеві землі.
 
Я дивлюсь, як у світлі ліхтаря кружляють нордичні силуети (тут можна вжити і старосвітське «сильвети» – воно з біса правильно і красиво!) сніжинок та сідають на вивіску «Аптека», яку  геть замело снігом…. Бідна моя Україно!!!
…Групка людей, яка приречено чекає маршрутки, ніколи не знатиме, що насправді вони чекають кращої долі. Але вона прийде!   Варто лишень згадати подвиг Борців і піти їх шляхом! Герої, повстануть!  
 
P.S. Голова місцевого осередку хотів сто тридцять баксів за поклейку плакатів. Прибуріли в корінь – а як же жертовність?!»
…………….

До Петра Миколайовича Симоненка доля надзвичайно іронічно поставилася. У тій великій країні, де Петро Миколайович виріс, змужнів і вперше одружився, простий член Комуністичної партії не мав великих шансів на хороший некролог від ЦК КПРС в центральній пресі з таким привабливим набором регалій, як «крупный государственный и общественный деятель СССР, стойкий, несгибаемый коммунист-ленинец, лидер советских коммунистов, видный деятель международного коммунистического и рабочего движения, член Политбюро с … года…., вождь и учитель, генеральный секретарь….; явилась тягчайшей утратой для Коммунистической партии Советского Союза, трудящихся всех Республик СССР и международного коммунистического и рабочего движения…».

1 коментар

  1. Стаття влучає просто в яблучко. Особливо сподобалось про Тимошенко та її “святе письмо”, ну і звісно Юшенко — він, як завжди, поза конкуренцією.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я