Львівський транспорт о шостій ранку (і невеличке опитування)

Львів – достобіса цікаве місто. Вийшов до вокзалу о шостій ранку – і маєш прикольну історію.

Найперш, хотів би подивуватись тому факту, що трамваї, які якраз дуже потрібні і ввечері, і зранку – це вокзальні №1 та №9 – чомусь виходять на лінію найпізніше. Двійка, трійка їздять вже з шостої години, тролейбуси вже розвозять людей, навіть маршрутки вже курсують, а от на вокзал чи з вокзалу трамваєм не доберешся.
Тому сьогодні я пензлював через все місто пішки і ледь не звернув собі шию, постійно обертаючись в надії побачити потрібний транспорт.

Аж тут, вже майже на Привокзальній, я запримітив таксі – червону копійку (до теми – про львівське таксі і таксиста). Отже, думаю, таке авто багато не візьме, і я до вокзалу за десятку швиденько доїду і встигну зустріти потрібний поїзд. А може і десятки забагато… так, п”ятірка – красна ціна.
Підходжу… Молодий водій, який ледь помістився на передньому сидінні, грається з комунікатором.

Кажу:
– Добрий день. До вокзалу за десятку (ну, барський жест – гуляти, так гуляти).
Водій ліниво дивиться на мене:
– П”ятнадцять – мінімум.
Я трохи шокований (може він подумав про автовокзал чи що мені потрібно Купить шампунь в Киеве?):
– Так це отут (я про всяк випадок показую рукою) – оцей вокзал.
– Мінімалка – п”ятнадцять. Ніхто вас не повезе дешевше. Мінімалка – п”ятнадцять…

Він так загіпнотизовано повторював “Мінімалка – п”ятнадцять”, що я почав уявляти якусь секту, яка заманює львівських таксистів на групові сеанси, де вони б”ють лобами в кермо і мантрують: “Мінімалка – п”ятнадцять. Ніхто вас не повезе дешевше. Мінімалка – п”ятнадцять.” А тих, хто порушить клятву і повезе когось за десятку, члени секти ріжуть на шкіряні чохли для сидіння.

Ну, сиди, бався, робітничок. У мене, щоправда, теж є своя мінімалка для дизайну. Але я ж практично завжди зайнятий роботою.  А тут така можливість заробити просто і швидко (хоч і небагато), а не байдикувати… Не розумію…

Рвонув я на вокзал пішкарусом і ледь встиг зустріти сім”ю Rio (яка завершила відпочинок у Берегово). Але перед тим, на вокзальній площі, я запримітив вже знайому червону копійку. Здивувався – чого це він за мною нишпорить?
А прикол був в тому, що Rio ще в поїзді викликав таксі і… і цим авто виявилась якраз та червона копійка, до якої ми і попрямували потім з баулами.

Я риторично запитую водія (не насправді, а вже тут) – ну, і не дурень ти?
Ну нехай ти не взявся їхати за десятку, але ж підібрати мене по дорозі за ту ж десятку чи п”ятірку міг би? Таксоідіото… зажранто, ледащанто…

————–

P.S.: на додаток – невеличке опитування за мотивами ранкової прогулянки Львовом.

1. Якщо пішохід починає перехід на перехресті і стає ногами на проїжджу частину, то машина ДАІ, яка під”їхала:
а) зупиняється, щоб пропустити пішохода
б) хвацько проїжджає ледь не по ногах пішохода

2. Якщо інтелігентний поважний літній пан захоче висякатись посеред вулиці, то він витягне хустинку і:
а) висякається у хустинку
б) висякається у пальці, опише рукою велике півколо, щоб струсити все, а тоді витре руку хустинкою