З колишньої роботи маю знайомого – Сергія. З ним пов”язана одна байка, яку я регулярно згадую.
Колись наша контора продавала та підтримувала продукт 1С:Бухгалтерія. Сергій відповідав саме за нього.
Колектив у нас був молодий, різностатевий, питущий, і всі ми були у близькодружніх стосунках. Тому цілком реальним був такий епізод…
Дівчинка (симпатична), що відповідала на дзвінки, піднімає трубку і дуже ввічливо (навіть лагідно) розмовляє з клієнтом:
– Ало? Так. Так, ми займаємось 1С:Бухгалтерією… так… так.. Я дуже вибачаюсь – можливо буде краще, якщо я, з Вашого дозволу, покличу нашого спеціаліста, який Вам все пояснить детальніше… Добре?… угум..
Вона повертається в бік іншої кімнати і, не прикриваючи слухавки, реве на кілька кварталів довкола:
– СЄРИИИИЙ!
Так от, спеціаліст Сєрий приніс мені, як в минулому затятому геймеру, свіжого Вольфенштейна та Сталкера – Зов Припяти.
Вольфа я давно хотів спробувати, але страшенно розчарувався – дуже нудно, вторинно, використання магазину зі зброєю надумане і не викликає бажання апгрейдитись навіть на найважчому рівні проходження.
Після КолОфД”юті у скріптових шутерах на тему другої світової вже робити нічого.
На “Зов Припяти” я теж вже пускав слину певний час, але спробував не зразу – довго провозився із захистом гри. Але врешті запустив і дістав задоволення. Порівняно з першим Сталкером гра пройшла величезну еволюцію і виглядає дуже пристойно – я маю на увазі, геймплей, звичайно. Графіка насичена українським (радянським) природним та антропогенним колоритом – це плюс. Але одночасно графіка якась картонна, грубо текстурована, і все ж досить гальмонута – це мінус. Звук теж якийсь до непристойності примітивний – коли змінюєш зброю, згадуються шутери минулого тисячоліття. І ще один мінус – не вистачає жіночого товариства… 🙂
Але загалом – дуже цікаво, величезна карта для мандрів, непогано розроблена система торгівлі, є бажання постріляти… (можливо, таким би мав бути Фолаут3, а не імпортований з Облівіона)
Я б купив ліцензійну гру – розробники все ж вітчизняні, але чомусь вітчизняні розробники геть цураються українського користувача. Прізвиська сталкерів та написи на приборах – ось і все, що нам залишили українського. Офіційний сайт гри – не виключення.
