Вечеря з придурками (Ужин с придурками / Dinner for Schmucks)
Кілька днів назад довелося подивитись ідіотичну голландську комедію “Нові пацани турбо“. Раджу всім, хто вважає, що голлівудське кіно паскудне – “турбо” трохи витвережує в цьому плані. Спроба європейців повипендрюватись і зробити нестандартну комедію вилилась у потік сортирного, чорнушного гумору і пропаганду наркоманії та анархії. Все це лайно прикрили маленьким листочком антиглобалізму. Так, гумор був – але такий, що, коли я сміявся, було соромно за те, що я так реагую.
Після такого кіно “Вечеря з придурками” здалася занадто цнотливою і моралізаторською стрічкою. Там, де поважні пані і пани мали би конфузливо хіхікати, я шукав прихований підтекст. А там, де був задуманий глибокий підтекст, я нудьгував. Сценка, коли демонстрували мишей і розказували про важливість “мріяти”, мене взагалі здивувала. Може в американців з цим пов’язана якась історія, але я про це нічого не знаю.
Службовець Тім, який добивається підвищення у корпорації, дістає запрошення на “вечерю придурків”. Із собою треба привести ексцентричного персонажа, придуркуватість якого будуть оцінювати шишки фінансового олімпу.
Ще до оглядин обраний Тімом “придурок” дійсно проявляє себе, як прикольний дивак. Він веде себе не зовсім адекватно, впадає у дитинство, захоплюється створенням поробок з опудал мишей, піддається “гіпнотичному” впливу… Але, разом з цим, Баррі добрий, щирий і веселий.
Його вчинки спричиняють Тіму багато проблем – у тому числі, в стосунках з коханою дівчиною. Потім, як можна здогадатись, стараннями придурка ситуація виправляється і навіть стає ще кращою. А квінтесенцією фільму звучить фраза: “так хто тут придурок?”
Реготати вголос у фільмі нема з чого, але кілька ситуацій є досить смішними, і загалом фільм залишає позитивне враження. Як на мене, основним мінусом стрічки є дуже невдало підібраний актор на роль Тіма. Пол Радд органічно виглядає лише як успішний кар’єрист на службі, і в жодному разі не в комедії. Якби на його місці був Джим Керрі, до прикладу, все кардинально би змінилося. Тим більше, що у Керрі є досвід роботи з “придурком” – Стівом Кареллом – у фільмі “Брюс всемогутній”.
Стів Каролл був прикольним, хоч і не сильно скидався на справжнього придурка, як мало би бути по сценарію. Його подібність на мишку підсилили, і в такому вигляді він виглядав кумедно.
Дівчина Тіма, вірніше – акторка Стефані Зостак, мені дуже сподобалась. Її роль у фільмі була занадто тупо прописана, але Стефані так себе показала, що я чекав кожної її появи на екрані. Виявляється, вона знімалася у багатьох фільмах, де просковзує тема жіночності і зваби. Треба буде придивитись до неї (до її творчості).
Ну, і ще що дійсно однозначно сподобалось – конструкції зі сценками з життя мишей. Це треба бачити – дуже гарні, цікаві поробки. Справжніх мишей для цього, я впевнений, не таксидермували.
http://www.youtube.com/watch?v=yBrFs2upKoY
