Як на телебаченні наводять мости

593

Пам’ятаю, після обрання Ющенка Президентом організували його зустріч з журналістами наживо, на одному з основних українських телеканалів. Тоді ще цим завідувати поставили Шустера.

Та чомусь за годинку до трансляції несподівано на цьому телеканалі включили живий ефір (мені здалося, випадково) – і всі могли дивитись і слухати, що відбувається під час підготовки: репетиції де,  хто, і що має казати. Фактично, таку зустріч і живим ефіром не можна було назвати, бо його зміст повністю нівелюється – все відбувається за сценарієм, де кожен знає, коли і яким буде питання, а той, кому потрібно відповідати, прекрасно вже знає і відповідь.

Недавно відбувся телеміст з Президентом.  Враження від львівської організації передачі:

zik.com.ua/ua/news/2009/04/23/178327
Хоча прес-конференція мала починатися о 19 годині, журналістів попросили бути на Львівському телебаченні о 17.45. Журналісти львівських інформагенцій приїхали вчасно, і тут почалося найцікавіше.

Почалося все з того, що працівники прес-служби Львівської облдержадміністрації попросили журналістів написати свої запитання до Президента. Мовляв, вони зв’яжуться із прес-службою глави держави й прочитають запитання від журналістів. З усіх запитань прес-служба глави держави мала вибрати два або три запитання, які можна поставити Президентові України.

Ну, допустимо, що патчити KDE2 під FreeBSD Президент не вміє, але настільки зневажати представників журналістських колективів, щоб ні на краплю не довіряти їм у виборі питання до глави держави – це прояв власної слабкості.

Відтак, кожен із журналістів написав свої запитання до глави держави, після чого працівники прес-служби Львівської ОДА таємничо пішли читати запитання прес-службі Президента.

Також перед самим початком ефіру з’ясувалося, хто з журналістів у студії зможе поставити питання Вікторові Андрійовичу. Без будь-яких пояснень, право на запитання отримала журналіст одного із львівських інформагентств, яке близьке до мера Садового. Тоді ж стало зрозуміло, що питань буде максимум два: одне – від львівських журналістів, інше – від гостей із Західної України. Усе врешті-решт обмежилося одним запитанням.

За власними спостереженнями, «львівське» питання, яке було поставлено Президентові Україну, не було власним питанням журналіста. Адже коли прозвучало запитання про оцінку роботи губернаторів під час ліквідації наслідків повені у Західній Україні, журналісти у студії здивувалися, бо такого питання у переліку не було.

Ото дивина-а-а-а…  🙂
Журналістів кинули і використали, як масовку…
Ну, добре, що хоч хтось обурюється..

Насправді, треба було самим журналістам домовитись (може наступного разу так і зроблять), що самі виберуть одне-два питання від всього гурту. Технологія може бути проста – всі оголошують свої питання, а потім зі списку по черзі забирають ті, що найбільш не подобаються.
Інакше – бойкот акції.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я