Губерт Германн наривається на війну

844

Бункерна історія 16 липня пережила епізод зустрічі архітектора Губерта Германна з нашим містом. Судячи зі слів Ярослава Підстригача (громадська ініціатива «Збережи старий Львів»), така подія ледь не пройшла непоміченою для громадськості, адже була організована, як симпозіум прихильників химери на Краківській-Вірменській.

zik.com.ua/ua/news/2009/07/20/189185
Коли стало відомо, що Губерт Германн о шостій годині вечора в четвер спілкуватиметься з громадою в Ратуші, очікувалося, що ця зустріч повинна стати великою подією. На жаль, з-поміж опонентів готелю єдиним учасником зустрічі був я, активіст ініціативи «Збережи старий Львів». Мене про всяк випадок повідомив голова УТОПІК Андрій Салюк, а того – інвестор, який поінформував про зустріч з Германном, сказавши, що її формат і призначення невідомі: вона могла бути й закритою. (Дзвінок інвестора пролунав за три години до зустрічі.) Як з’ясувалося згодом, зустріч формально була відкритою, однак ніхто з представників громади не був проінформований міською владою про подію. Наприклад, в центрі «Сім» і в Товаристві шанувальників Львова ніхто нічого про не знав. Не попередили навіть охорону ратуші, яка спочатку не бажала нас пускати всередину. І якби не дзвінок інвестора та рішення активіста «ЗСЛ» все-таки спробувати на зустріч потрапити, пан архітектор спілкувався б виключно з прихильниками будівництва. Це не завадило головному архітектору Львова Юрію Криворучкові пізніше здивуватися, чому з опонентів «бункера» врешті з’явився тільки я… Виглядає, що обставини організації цих зборів потребують додаткового з’ясування.
….
Позицію захисників готелю на зустрічі найяскравіше висловлював пан Володимир Швець. Слова директора інституту «Укрзахідпроектреставрація» варто золотими літерами записати в історію громадянського суспільства міста Львова як блискучий зразок тоталітарного мислення. Він заявив, що «так звана громадськість», нічого не петраючи в архітектурі, повинна перестати пхати свого носа в архітектурні справи.

Ще один типаж в одному ряду з Юрієм Криворучком (таке ж бидлувате, але більш агресивне) – Володимир Швець. Будем пам”ятати.

Мені довелося звернути увагу закордонного гостя на антигромадянську риторику прихильників готелю і наголосити, що поняття «гармонія», яке дійсно є суб’єктивним, є насправді визначальним для тої «так званої громадськості», яка змушена буде щодня ходити біля незграбного будинку і відчувати негативні емоції. Я також поінформував Губерта Германа про те, що більшість мешканців Львова, з якими я спілкувався, висловлюються не просто проти, а категорично проти «бункера».

Оскільки я представився як програміст (ким я і є), Губерт Германн запитав мене про те, чи я зважаю на вимоги сторонніх людей, коли програмую власні веб-сайти в Інтернеті. Я на це відповів, що Інтернет не є заповідником і не має подвійного охоронного статусу. Пан Германн продовжив доводити, що у Львові кожен будинок є різний і кожен власник має право будувати, як захоче. Він поцікавився, чи варто власнику будинку усіх питатися, де йому поставити ліжко в спальні. З цих питань, якщо чесно, варто було просто посміятися, але я відповів, що при будівництві в архітектурному заповіднику саме це й вимагається – питатися. Питатися ЮНЕСКО, питатися Держкультурспадщини та всі інші інстанції, які визначені у цьому випадку законом. «Є закон, пане Германне, – сказав я, – і якщо закон буде вимагати від мене питатися, де мені поставити ліжко, я буду зобов’язаний це виконати…»

Ну, молодець, Шарапов Підстригач – все правильно говорить (а я би вже пики товк, напевно).

Врешті, слово взяв інвестор. Пан Віктор Коць сказав, що його компанія на ринку будівництва вже не один рік, і ситуація з готелем на Вірменській його насторожує, адже у них був прецедент, коли через протести на Майорівці йому довелося перепроектовувати висотний будинок, який був уже погоджений. Доходило до того, що люди лізли під екскаватор. «Цей документ, який ви зачитували – це серйозні організації, – сказав пан Коць, – вони представляють інтереси не одної тисячі людей. Ми як інвестор втратили в часі, оплатили конкурс і хотіли отримати якісний проект, якого заслуговує старий Львів. Ми тут не тільки в ролі інвестора: я сам народився у Львові, я громадянин і патріот цього міста, мені не все рівно, що тут буде будуватися, і мені не все рівно, що про мене будуть говорити. Не найважливіше для нас тільки заробити гроші. Це конфлікт не тільки львівського масштабу, адже до мене дзвонять люди зі всієї України і питають, що у вас там за скандал».

Щось не можу зрозуміти – замовник та архітектор навіть інвестора не слухають?  Яке велике бажання стати батьками львівського архітектурного Франкенштейна…

Віктор Коць спитав Губерта Германа, як би він діяв, якби в його місті громада настільки не сприймала його проект. Архітектор, на жаль, прямо не відповів. Він сказав, що так є всюди, де приходить зміна, хоч і признався, що цього разу на його скриньку прийшов лист з оголошенням війни.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я