Слідкуємо за Росією і дивимось на Україну

726

Вчора в Росії відбулось голосування по виборах в Думу. Головним питанням було, наскільки люди розчаровані в “Єдиній Росії”, за якою стоїть тандем Путін-Медведєв.
Довгий час перед цим з подачі Навального цю партію називали не інакше, як “партия жуликов и воров” – пжив. Термін прижився і, здається, добряче відобразився на результатах голосування – навіть з численними і грубими фальсифікаціями на користь ЕдРа (за повідомленнями від очевидців) провладна партія не набрала конституційної більшості – їй ледве намалювали просту більшість.

Одним з лідерів голосувань стала КПРФ. Це ж також показник. Важко уявити, як вже потрібно було дістати свій народ, щоб люди почали так голосувати за комуністів. В комуністах вони чомусь побачили противників шахраїв та злодіїв. Хоча насправді там така ж наволоч, тільки прикрита утопічною ідеологією та ностальгією за СРСР.

Тепер цікава буде зима в Росії, адже у березні вибори президента, на які зголосився йти Путін. Та після того, як його освистали на спортивному заході, а його партії нанесли серйозний удар на виборах в Думу (плюс нахабні фальсифікації), думаю, намалювати і відбілити свою беззаперечну перемогу (яка, звісно, буде за ним) йому буде набагато важче. Будуть пошуки ворогів – і дуже серйозних ворогів. Якщо не знайдуть, то створять, щоб виступити проти них “єдиним фронтом”…

У соціальних мережах зараз часто питають, чи можлива і чи потрібна в Москві “оранжевая революция”? Я вважаю, що такий протест потрібен завжди, коли з людини чи цілого народу роблять дурня. Але у Москві революцію нікому очолити. Вона могла б стати “червоною”, але комуністи своє місце в Думі отримали і тепер будуть більше перейматись двірцевими інтригами, а не вуличними заворушеннями. Інші лідери занадто слабкі, дискредитовані, пасивні та роз’єднані, а Навальний ще не сформувався, як політична сила.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here