Modern Warfare 2. Це бомба.
Лис 16, 2009 Різне
Колись давно за порадами одного українського комп"ютерного журналу взявся грати у "Трон2" - забавку, зняту за мотивами першого кінофільму з використанням комп"ютерної графіки.
Гра виявилась не провальною, але дуууууже нудною - ходиш "коридорами" комп"ютерного світу і кидаєшся дисками-бумерангами в якихось охоронців. Сам процес шутінгу просто втомлював відсутністю динаміки та драйву...
І на той час якраз підвалив Call of Duty. Я аж в долоні заплескав, коли почав грати. Брешу - не заплескав, бо руки прикипіли до клавіатури та мишки - я просто щиро засміявся від задоволення.
Так само я реагую і зараз, коли вийшов Call of Duty - Modern Warfare 2. Це бомба.
Графіка, геймплей, рухи персонажів, різноманітність місій та зброї, сюжетна лінія - все на найвищому рівні (і не гальмує). Не знаю, чому почались інсинуації довкола епізоду в аеропорту - все цілком логічно пояснюється сюжетом.
В грі, традиційно для серії, присутній епізод з відомого фільму. Цього разу - Скеля (епізод у душовій тюрми, зокрема). А також дуже приємно було зустрітись зі старим знайомим - капітаном Прайсом (сильно постарівшим, звичайно).
Думаю, не варто нагадувати, що досвідчений геймер повинен грати на найважчому рівні проходження...
Теги: ігри
Сєрий, Вольф і Сталкер
Жов 23, 2009 Різне
З колишньої роботи маю знайомого - Сергія. З ним пов"язана одна байка, яку я регулярно згадую.
Колись наша контора продавала та підтримувала продукт 1С:Бухгалтерія. Сергій відповідав саме за нього.
Колектив у нас був молодий, різностатевий, питущий, і всі ми були у близькодружніх стосунках. Тому цілком реальним був такий епізод...
Дівчинка (симпатична), що відповідала на дзвінки, піднімає трубку і дуже ввічливо (навіть лагідно) розмовляє з клієнтом:
- Ало? Так. Так, ми займаємось 1С:Бухгалтерією... так... так.. Я дуже вибачаюсь - можливо буде краще, якщо я, з Вашого дозволу, покличу нашого спеціаліста, який Вам все пояснить детальніше... Добре?... угум..
Вона повертається в бік іншої кімнати і, не прикриваючи слухавки, реве на кілька кварталів довкола:
- СЄРИИИИЙ!
Так от, спеціаліст Сєрий приніс мені, як в минулому затятому геймеру, свіжого Вольфенштейна та Сталкера - Зов Припяти.
Вольфа я давно хотів спробувати, але страшенно розчарувався - дуже нудно, вторинно, використання магазину зі зброєю надумане і не викликає бажання апгрейдитись навіть на найважчому рівні проходження.
Після КолОфД"юті у скріптових шутерах на тему другої світової вже робити нічого.
На "Зов Припяти" я теж вже пускав слину певний час, але спробував не зразу - довго провозився із захистом гри. Але врешті запустив і дістав задоволення. Порівняно з першим Сталкером гра пройшла величезну еволюцію і виглядає дуже пристойно - я маю на увазі, геймплей, звичайно. Графіка насичена українським (радянським) природним та антропогенним колоритом - це плюс. Але одночасно графіка якась картонна, грубо текстурована, і все ж досить гальмонута - це мінус. Звук теж якийсь до непристойності примітивний - коли змінюєш зброю, згадуються шутери минулого тисячоліття. І ще один мінус - не вистачає жіночого товариства... 
Але загалом - дуже цікаво, величезна карта для мандрів, непогано розроблена система торгівлі, є бажання постріляти... (можливо, таким би мав бути Фолаут3, а не імпортований з Облівіона)
Я б купив ліцензійну гру - розробники все ж вітчизняні, але чомусь вітчизняні розробники геть цураються українського користувача. Прізвиська сталкерів та написи на приборах - ось і все, що нам залишили українського. Офіційний сайт гри - не виключення.
Теги: ігри
