Чудеса деревозаготівлі

Чудеса. Тепер уявіть собі, як це робиться в нашій країні - скількома лісорубами і за скільки часу. Добре, що до нас довго доходять такі технології, бо карпатських лісів уже не було б (хоча.. може я сильно не в курсі щодо новин української деревообробки).

Про Задорного

Саме так я написав - Задорного, згадуючи помилку в одній львівській рекламі про приїзд гумориста Михаїла Задорнова. Бо людина настільки захопилась шовіністичним маразмом та філософським тлумаченням анекдотів, що перетворилась на зовсім іншу істоту. Колись я просто плакав від сміху, слухаючи його концерти. Зараз - вимикаю телевізор.
Піддивився у Екслера вказівку на невеличке лікування від "задорновщини".

Мільйон років до нашої ери

Прострілила мене ностальгія. Буду викачувати "Мільйон років до нашої ери" - фентезі 1966 року про первісних людей у їх боротьбі з динозаврами (що, як ми знаєм, антинаучно... але цікаво).
Цей фільм я колись у глибокому дитсадковому дитинстві дивився (ди-ди-ди) в кінотеатрі. Спочатку я часто вставав, щоб добре роздивитись напівоголених дівчат, а потім ховався за фігурами людей, що сиділи попереду, коли показували динозаврів. А якість спецефектів була неймовірною - такі зйомки вражають більше за вилизані комп"ютерні зображення.
Ще є продовження того фільму - "Коли на Землі правили динозаври". Теж качаю.
http://torrents.ru/forum/viewtopic.php?t=902350
http://torrents.ru/forum/viewtopic.php?t=1242638

Дитяча безпосередність

Як мені подобаються такі епізоди. Дитина ще точно не знає, що можна розказувати, а про що краще промовчати, але, звісно, після красномовної внутрішньої боротьби (це просто чудо) викладає правду-матку про родичів.

Весела Абетка

Бувають же такі співпадіння. У позаминулій статті я згадував про абетку, яку колись читав своєму малому, а сьогодні, шукаючи сайти для огляду, натрапив на Веселу Абетку  Ігоря Січовика - це вона.
Як на мене, прекрасні дитячі віршики, які легко читаються і дуже добре запам"ятовуються. Наприклад, про букву "і" я пам"ятаю вже... скільки ж то... ну, років чотирнадцять...

- Ей‚ хлопчику!
- Я не хлопчик.
- Ей‚ стовпчику!
- Я не стовпчик.
- Хто ж ти?
- Буква І.
- Що в тебе на голові -
Шапка?
- Ні - крапка.

Дитина дуже тішилась. І до таких віршів можна намалювати прекрасні ілюстрації, бо в кількох рядках - ціла історія.
Раджу пошукати книжечки того автора або закопіпастити вірші з його сайту (сподіваюсь, Ігор не образиться)
http://slovogray.narod.ru/index.html
А, от, до речі

Побачили світ книжки Ігоря Січовика(фото обкладинок поряд). Хто бажає придбати їх, можуть надіслати на електронну пошту автора свою точну адресу із зазначенням прізвища, і. п/б. Книги будуть надіслані замовникам післяплатою, тобто ви їх оплатите лише після одержання повідомлення про надходження бандеролі. Вартість кожної книжки з пересилкою в межах України (автограф безкоштовний!!!) - в середньому 25 гривень.
Автор (igryk@ukr.net)

Фільм про тореадорів

На ICTV анонсували сюжет в новинах про Всеволода Нестайка і його Тореадорів з Васюківки. Виявляється, тореадори були екранізовані у 60-х роках, і фільм отримав міжнародне визнання та дістав Гран-прі в Мюнхені...
А я цього фільму знайти не зміг. Чесно кажучи, я й не пам"ятаю чи читав книжку...  Так що, в мене ще все попереду.

Потенційний творець

- Чи є в нас потенційний творець української «поттеріани» чи «Хронік Нарнії»?

- А навіщо?! Це мода - і як усяка мода, вона скороминуща. Особисто мене вже тіпає від засилля усіх цих відьмочок укупі з глибоко паралельними світами. Якщо ми хочемо створити щось справді вартісне, мусимо не плестися позаду, а шукати щось своє. Що це може бути? Та що завгодно! Шкільні історії, яких нині чомусь просто не існує, а читацький попит на них величезний. Пригодницькі повісті з умілим використанням (але не «затиранням» і не «пережовуванням») української народної мітопоетики. А може, навіть своєрідний дитячий варіант «фортінбрасових хронік», які свого часу виписала «рецептом» нашій дорослій літературі Оксана Стефанівна Забужко...

Отак пройшовся нашою улюбленою темою Іван Андрусяк. Кажуть, то такий поет, літературний критик, який писав щось і для дітей.

Не зовсім я зрозумів, чим саме Іван роздратований - тривалістю моди на Поттера, "засиллям відьмочок" чи тим, що вони відволікають читачів від його творчості? Роздратування не дає Івану усвідомити, що "мода" на "скороминучість" тривалістю у дванадцять років у сучасному насиченому світі вже претендує на звання класики.

Натяк на низьковартісність поттеріани вже скорше свідчить про заздрість, аніж про роздратування.  До того ж, постає наше традиційне в таких випадках питання: "А ти читав Гаррі Поттера?".

Що ж автор немодної (це як комплімент) Чакалки пропонує?  Пропонує писати (нам, судячи з усього) шкільні історії, пригодницькі повісті з використанням народної мітопоетики.... Хочу запитати, а що ж тоді таке Гаррі Поттер, як не пригодницька шкільна історія з використанням народної мітопоетики?  Хто ж заважає створити український варіант? Ролінг? А може Путін? Чи вічні рожеві мрії створити "щось справді вартісне"?

Найсмішніше, що саме завдяки згадці про Поттера в епіграфі (анонсі) статті, я й звернув увагу на інтерв"ю з письменником.

P.S.: відповідь та продовження - в коментах

Звернення до українського народу (після)

У нас державники полюбили звертатись один до одного через народ, як ображені діти. При цьому зважають один на одного, як на "мебель".
Згадується мультик про Простоквашино, коли Матроскін та Шарик спілкувались один з одним через Пєчкіна.

- А что это ты рисуешь Матроскину?
- ФигВам.

Але кіт з собакою при цьому не скликали все село для того, щоб вияснити свої відносини.
Набридли ці публічні чвари. І нема там когось кращого чи гіршого, бо нема тих, хто більше думає про нас чи менше.... Хоча і тихе підкилимне кілерство теж нічим не краще.
Єдине, що дійсно сподобалось у виступі Ющенка: дивовижно короткий спіч - 6 хвилин.

Екстрене звернення до українського народу (до)

У зв`язку зі складною економічною ситуацією в Україні, Президент України Віктор ЮЩЕНКО зробить екстрене звернення до українського народу, яке транслюватиметься сьогодні, 30 січня, в ефірах усіх українських телеканалів одночасно о 21.30.

Про це повідомляє прес-служба глави держави.

Мені важко простежити логіку між складною економічною ситуацією в країні та екстреним зверненням Президента до народу на всіх телеканалах.  Я гублюся у здогадках, що може бути сказано нам... Може кожному з громадян обов"язково треба буде до завтра здати по мішку золота в казну країни, чи ми розпочнемо завойовницьку війну проти якогось нахабно жируючого султанату, а може прилетіли інопланетяни і треба терміново збирати речі, щоб відбути у райські галактики?

Дивним чином виступ збігається по часу з політичними ток-шоу на Інтері та ТРК Україна (з Шустером).
Здається, я знаю про що буде розмова.
Економічна ситуація суттєво не покращиться ще довго...

Сінкай Макото

Швендяв інтернетом і натрапив на гарні зображення, що виявились кадрами з анімації Shinkai Makoto (Сінкай Макото).

http://world-art.ru/people.php?id=534
Синкай Макото – совершенно нетипичная для японской аниме-индустрии фигура. Он намеренно дистанцируется от этой индустрии, предпочитая создавать свои работы с привлечением минимального количества средств и человеческих ресурсов. В противоположность подавляющему большинству аниме, его картины снимаются не на студии, а на домашнем компьютере. Фактически Синкай совмещает профессии сценариста, режиссера, главного аниматора, фазовщика (художника, рисующего промежуточные кадры анимации), 3D-моделлера, звукорежиссера и специалиста по послесъемочной обработке. К сторонней помощи он обращается, только когда возникает необходимость озвучания персонажей и записи саундтрека (хотя даже в черновых монтажных вариантах фильмов Синкай сам начитывает текст за героев). В истории мультипликации немало мастеров на все руки, однако этот скромный выпускник литфака одного из токийских университетов, и сейчас в своих круглых очках больше всего похожий на витающего в облаках первокурсника-литератора, главное открытие последних лет в области японской «независимой» анимации.

Родившийся в Нагано Макото Синкай переехал для учебы в Токио и остался в столице после окончания университа, устроившись на работу в компанию Minori, выпускавшую эротико-романтические видеоигры, «симуляторы свиданий». Там он на протяжении пяти лет участвовал в подготовке игровых видеозаставок, верстал буклеты-инструкции и выполнял обязанности вебмастера на сайте компании. С 1997 года он начал уделять свободное время собственным проектам, и после нескольких «проб пера» Синкай снял первый законченный фильм - пятиминутный Kanojo to Kanojo no Neko («Она и ее кот», 1999 г.). Черно-белая лента оказалась куда ближе к литературе, чем к традиционной анимации: зритель видит картинки из повседневной жизни обычной городской девушки, за кадром звучит комментарий от подобранного героиней кота, и все вместе рождает поэзию изумительных образов, характерную для всего творчества Синкая. Поначалу фильм распространялся на обычных CD-болванках через веб-сайт автора, но вскоре проектом заинтересовалась компания CoMix Wave, выпустившая тираж дисков с книжечкой комментариев. 

Цікава і повчальна, як на мене, історія про творця.
Японські мультики колись любив.