Мегаролики

Останнім часом в інеті з"являються численні ролики з фантастично неймовірними трюками - футболісти сто разів б"ють м"ячем в поперечину воріт з центру поля, хтось стрибає з півкілометра прямо в маленький басейн, кіт здійснює паркур дахами, немовля танцює брейк та інші дивовижі. При цьому камера тремтить, як при ручній зйомці - це надає природної реальності.
Чим далі, тим буде більше - це все спецефекти, які тепер дуже легко реалізувати на комп"ютері, при наявності фантазії та уміння.

Ну і, як апофеоз того, де потрібно мати такі ролики, дивимось приклад...

... читати повністю ...

Прощання з Сергієм Кузьминським

Прощання з Сергієм Кузьминським відбудеться 5 серпня з 15:00 до 23:00 у Львові на вул. Вірменській, 35 (Дзиґа).

Поховання відбудеться 6 серпня о 16:00 у Львові на Личаківському цвинтарі.

http://www.gady.com.ua/

Методичка для колумніста

На сайті "Український політичний дурдом" є непогана стаття про те, як відноситись до текстів, що пишуть ПРО і ДЛЯ політиків.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/1050.phtml

Найбільш потрібним і вигідним є писати ПРО Ющенка. Писати ДЛЯ Ющенка – викопати собі яму. Тому «для» – тільки під псевдо і тільки з передоплатою. Отже, ми визначилися – про, про, і ще раз – про Ющенка.  Це універсально і підходить будь-якому штабіку – від Богословської до Конотопської…, тобто, Вітренко. Писати про Ющенка суцільне задоволення. Ющенко – втілення доброго зла. Воно немічне. Ющенка можна звинуватити у чому хочеш – від змови з МВФ, яка шкодить Країні взагалі і Тимошенко - особисто і до пішого походу в Зарваницю на молитву, яка теж шкодить Країні взагалі, і Тимошенко, відповідно, особисто.
 
Ющенко рятує кажанів замість того, щоб рятувати країну. Ющенко лазить на Говерлу. Ющенко збирає глечики. Ющенко тягне країну в НАТО. Ющенко гальмує просування країни  в НАТО. Ющенко розводить бджоли. Ющенко має мотоцикл. Ющенко п’є кока-колу з Байденом. Ющенко – не мужик. Ющенко плямкає губами. Ющенко задуже любить Голодомор. Ющенко не дуже любить Голодомор.
..............

Писати для Юлії Володимирівни – це свято, яке завжди з тобою. Писати для Тимошенко, означає писати Святе Письмо. Відкидайте сумніви, вірте всьому. Пам’ятайте – ваше письмо ґрунтується на вірі і натхненне зі Штабу. Будьте сміливі і розкуті. Будьте покірні. Вам не вдасться перевершити ролики соціальної реклами від Уряду. Це досконалі послання, а ви – просто немічні ретранслятори в паперовій чи електронній формі, тому не намагайтесь копіювати бравурний тон з декламацією звершень. Зосередьтесь на тавруванні. Тавруйте все і всіх. Повірте, на кожного у світі є тавро. Тавр є небагато. Ось типовий перелік тавр (клейм), за допомогою яких можна легко і просто диверсифікувати світ:
Кучмісти
ПРдуни (ПРдони),  
Презики (Ющенята),
Нікчема,
Кремляді,
Нацики,
Кролик,
Гриць,
Тягнибакс.
Єврей (жид)
 
Усіх об’єднує одне – вони Заважають.

...........

Так як для Віктора Федоровича писати є кому і фіг туди влізеш, доведеться писати про Віктора Федоровича. Прибутковою цю справу зараз не назвеш, перспективною – тим паче. Врожайний 2004-й минув так блискавично, наче 10 кроків назустріч людям зробили. Отже, найкраще про Віктора Федоровича писати добре або нічого. Коли про Віктора Федоровича не писати нічого – результат кращий. Він відходить з інформаційного поля і в пам’яті народу залишається Добрим Духом з Минулого, який, наче Тінь Батька Гамлета сумовито висить над рідними териконами, забезпечуючи стабільність. Насправді ж Віктор Федорович став пам'ятником собі. Монументальним, красивим, загидженим яйцями і зайвим в антуражі сучасного українського політикуму, достоту, як Ленін з Бесарабки.  
................

Володимиру Литвину писати не треба. Не треба, не треба! Володимир Михайлович сам може посидіти в інтернеті і забадяжити такий реферат – закачаєшся. Володимир Михайлович потрібен не тільки Україні, а й собі самому. Це настільки різносторонній, універсальний та компромісний чоловік, що за окремий поміркований гонорар він сам на себе напише пасквіль. А потім сам його спростує. В іншій газеті, за інший, природно, гонорар.

..................

Найважче писати для Гриценка. Власне, про нього написав Маркес своє «Полковнику ніхто не пише». Ні, ні! Справа не у грошах. Для допомоги Гриценку – слід подолати його шалений спротив. Анатолій Степанович міцний горішок і не дається просто так! Щоб йому допомогти – слід подолати грамотно розставлену ним самим і його симпатиками кругову оборону.   Анатолій Степанович не підпускає до себе аби кого. Власне, нікого не підпускає. Передбачається, що Анатолій Степанович все зробить сам – сам балотується, сам пройде виборчу кампанію, сам програє. Якщо зможе – сам усе для себе напише. Самурай – воїн добрий. Правда, з нього найкраще виходить камікадзе. А камікадзе – воїн одноразовий.

..................

Писати для Арсенія Петровича Яценюка слід креативно, бо Арсеній Петрович думає, що він молодий, прогресивний і з почуттям гумору, а, як відомо, нема страшнішої речі ніж дати зрозуміти клієнту, що він не такий, як про себе думає. Взагалі, основне завдання журналіста чи політтехнолога – це точно вгадати, що про себе хоче почути клієнт. Як правило, він хоче почути про себе рівно протилежне від того, що є насправді. Тому про Арсенія Петровича пишемо, як про воєнного, красивого і здоровенного.

................

Коли ви пишете для Тягнибока, зверніть увагу на наступний простий асоціативний ряд: вулиця, ліхтар, аптека, змерз, замело снігом, групка людей, краща доля, Бідна Україна, Борці, Герої. Доцільно використати весь набір слів, щоб досягти бажаної повноти ефекту.

Для пояснення, простий приклад поста в ЖЖ:
«Сьогодні приїхав в N. Цей милий карпатський край, запаскуджений совіцькою окупацією, засраний кучмівською владою, сплюндрований Ющенком і добитий Тимошенкою, таки живе. Уже двадцять років, як нема гранітного Леніна і Бетоний Бандера, посталий на центральній площі, пильно спостерігає, як всуціль патріотична влада, без жодного представника ВО «Свобода» нагло розкрадає місцеві землі.
 
Я дивлюсь, як у світлі ліхтаря кружляють нордичні силуети (тут можна вжити і старосвітське «сильвети» - воно з біса правильно і красиво!) сніжинок та сідають на вивіску «Аптека», яку  геть замело снігом…. Бідна моя Україно!!!
…Групка людей, яка приречено чекає маршрутки, ніколи не знатиме, що насправді вони чекають кращої долі. Але вона прийде!   Варто лишень згадати подвиг Борців і піти їх шляхом! Герої, повстануть!  
 
P.S. Голова місцевого осередку хотів сто тридцять баксів за поклейку плакатів. Прибуріли в корінь – а як же жертовність?!»
................

До Петра Миколайовича Симоненка доля надзвичайно іронічно поставилася. У тій великій країні, де Петро Миколайович виріс, змужнів і вперше одружився, простий член Комуністичної партії не мав великих шансів на хороший некролог від ЦК КПРС в центральній пресі з таким привабливим набором регалій, як «крупный государственный и общественный деятель СССР, стойкий, несгибаемый коммунист-ленинец, лидер советских коммунистов, видный деятель международного коммунистического и рабочего движения, член Политбюро с … года…., вождь и учитель, генеральный секретарь….; явилась тягчайшей утратой для Коммунистической партии Советского Союза, трудящихся всех Республик СССР и международного коммунистического и рабочего движения…».

Перший млинець фестивалю “Свірж”

А чого дивуватись, якщо про фестиваль "Свірж" я взагалі дізнався ледь не випадково? Як я там міг опинитись? Десь йшла реклама? Десь про нього писали? Анонсували? Звідки на ньому могла взятися неймовірна кількість людей - 50 тис. голів?

Знайшлося, кажуть, на порядок менше, але й тих не змогли нормально забезпечити водою та недорогим харчуванням. Організатори з Києва, продюсерський центр "Габрі" (Арміне Габріелян), просто полишили фестиваль після першого дня. Технарі та музиканти не отримали належну оплату і, відповідно, теж почали збиратися геть. Щоправда, дехто все ж з поваги до публіки вирішив відпрацювати концерт.

Але, загалом, очевидці залишились задоволені побаченим, почутим і відчутим. Серед них - і вже відомий вам кум Вовчик, з фоторепортажем.

... читати повністю ...

Казка стає реальністю

Цікава гарматка. Стріляє.. повітрям... Вірніше - вихором, сформованим вибухом газу. З одного боку - добре, бо не вимагає патронів і не залишає свідчень того, що був постріл, а з другого - малоефективно, бо має величезні габарити, все ж витрачає напевно достатньо палива, а передає мало енергії і на невелику відстань.
Але ілюстрація до казки про трьох поросят і вовка вийшла дуже наочною.

Джекі Чан і Касперський

Одна з найжахливіших реклам останнього часу, в якій знялися Джекі Чан та Касперський (якщо це він). Два страшних дідугани лякають та потужно перемагають (молодими дублерами Чана) намальовані на комп"ютері віруси. Убого, тупо, негарно... Шкода дядьку Джекі...

Смерть ворогам – томатний сік проти тканини

На круглий стіл у Львівській ОДА щодо обговорення історичних подій Другої світової війни (зокрема, питання відзначення 65-річчя визволення Львова від фашистів і чи варто святкувати цю дату) прийшли політв’язень і громадський діяч Юрій Шухевич, голова Львівського обласного товариства політв’язнів і репресованих Петро Франко, представники ветеранських організацій Львівщини, депутати Львівської облради від ВО «Свобода», представники Російського молодіжного братства. Також присутня депутат Сімферопольської міської ради Тетяна Іванченко, заступник голови Львівської ОДА Ігор Держко, начальник управління з питань внутрішньої політики ЛОДА Ігор Ожиївський.
Поки учасники круглого столу обмінювалися думками щодо подій Другої світової війни та сучасної політики Росії щодо України, представники Української партії несподівано підійшли з пляшкою томатного соку до депутата Держдуми РФ Сметанюка та вилили на нього сік. І з вигуками «Слава Україні! Смерть ворогам!» вони покинули зал, мотивуючи тим, що не можуть більше цього слухати.

Прекрасно... Чудово... Всі горе-патрійоти гордо напнули шаровари на груди і пишаються вчинком справжнього борця з ворогами України.  Не треба шукати контраргументів, не потрібно вивчати методи інформаційної війни, зайве вчитись умінню переконувати опонентів та шукати компроміси - достатньо обурено вилити сік на костюм,  крикнути "Слава Україні!" (очевидно тому, що якісний український томатний сік переміг москальську тканину) і... втекти.

Simon’s Cat ‘Fly Guy’

Ще один, і знову прекрасний, мультик про кота Саймона. Хто має (чи мав) котів вдома, той прекрасно розуміє цей гумор. Я сміявся.
А хто хоче подивитись попередні мультики, то йдіть сюди http://www.youtube.com/user/simonscat

Книги почитаем на кладбище

Я думав, це просто одна фраза вирвалась, а то, виявляється,  ціла сценка була від Гамули (тренера футбольного клубу "Закарпаття"). Аж хочеться подивитися матч тепер.

Operation Flashpoint: Dragon Rising

Ой, яка класна була іграшка Operation Flashpoint. На фоні стрілялок типу: біжи - підбери бронік - стріляй - полікуйся аптечкою - це був справжній тактичний тренажер реальних військових дій. Я сам, тьху-тьху, не брав участі у бойових діях, але пройшов в армії незабутніх три дні навчань наближених до бойових. І Флешпойнт здався мені найбільш органічно близьким до того, що відчував я.

Серед плюсів та цікавосток:
- величезна карта, де можна ходити годинами (і навіть літати гелікоптером)
- можна використовувати різноманітну транспортну техніку (дуже цікаво, наприклад, було втікати через поле від переслідування трактором, "позиченим" в селі)
- можна було реально ховатися за кущами - поки тебе не побачили і не почалась стрілянина
- якщо біля вас почалась стрілянина, то кілька секунд вирішували все - або вас вбивали, або ви вбивали одного -двох ворогів (якщо їх більше - то ви не герой), або ви встигали втекти у ліс чи сховатись серед будинків, щоб перев"язати рани
- можна було досить ефективно керувати своєю командою
- в місії не можна було записуватись (ооо! це так дисциплінує...)

До Флешпойнта вийшло кілька додатків, але потім все якось заглохло. Можливо творці гри навмисно дали геймерам паузу, щоб вони відчули потяг до чогось справжнього - і ось, свіжі новини: восени має з"явитись продовження: Operation Flashpoint: Dragon Rising   (як би це ще вирішити питання із залізом?)