Ну что, вкусно?
Лют 2, 2010 Політика, суспільство
Ну, що? Готуємось сприймати новий гумор?
Чи гумор сприймати по-новому?
І все ж... Який саме анекдот Янукович хотів розказати?
У мене два варіанти:
"Та що його пробувати - сало і є сало"
"Та ти не будеш їсти... Бо я не дам..."
дивимось Читати повністю »
Теги: Янукович
Не соромтесь того, що ви гуцули
Вер 16, 2009 Політика, суспільство
І він таки дійсно це сказав
Дорогі гуцули, ніколи не соромтесь того, що ви гуцули. Ви особливі. Будьте завжди горді. Памятайте, що ви особливі. Вибачте, вибачте, вибачте. Забув ще сказать... Слава Ісусу Христу, слава кожному гуцулу і слава Україні!
Та він реально хворий і слабкий на розум.
А деякі гуцули ще й аплодують...
Теги: Ющенко
Прибульці загрожують Росії
Сер 27, 2009 Політика, суспільство
amenhaton поділився вказівочкою на таке цікаве відео - спокійно, з гумором, логічно 
Вона працює
Сер 19, 2009 Політика, суспільство
Проїхався містом - насмішили численні агітки, типу: "вони - козли, а я - "вся в бєлом"".
Теги: Тимошенко
Методичка для колумніста
Сер 4, 2009 Політика, суспільство
На сайті "Український політичний дурдом" є непогана стаття про те, як відноситись до текстів, що пишуть ПРО і ДЛЯ політиків.
Найбільш потрібним і вигідним є писати ПРО Ющенка. Писати ДЛЯ Ющенка – викопати собі яму. Тому «для» – тільки під псевдо і тільки з передоплатою. Отже, ми визначилися – про, про, і ще раз – про Ющенка. Це універсально і підходить будь-якому штабіку – від Богословської до Конотопської…, тобто, Вітренко. Писати про Ющенка суцільне задоволення. Ющенко – втілення доброго зла. Воно немічне. Ющенка можна звинуватити у чому хочеш – від змови з МВФ, яка шкодить Країні взагалі і Тимошенко - особисто і до пішого походу в Зарваницю на молитву, яка теж шкодить Країні взагалі, і Тимошенко, відповідно, особисто.
Ющенко рятує кажанів замість того, щоб рятувати країну. Ющенко лазить на Говерлу. Ющенко збирає глечики. Ющенко тягне країну в НАТО. Ющенко гальмує просування країни в НАТО. Ющенко розводить бджоли. Ющенко має мотоцикл. Ющенко п’є кока-колу з Байденом. Ющенко – не мужик. Ющенко плямкає губами. Ющенко задуже любить Голодомор. Ющенко не дуже любить Голодомор.
..............Писати для Юлії Володимирівни – це свято, яке завжди з тобою. Писати для Тимошенко, означає писати Святе Письмо. Відкидайте сумніви, вірте всьому. Пам’ятайте – ваше письмо ґрунтується на вірі і натхненне зі Штабу. Будьте сміливі і розкуті. Будьте покірні. Вам не вдасться перевершити ролики соціальної реклами від Уряду. Це досконалі послання, а ви – просто немічні ретранслятори в паперовій чи електронній формі, тому не намагайтесь копіювати бравурний тон з декламацією звершень. Зосередьтесь на тавруванні. Тавруйте все і всіх. Повірте, на кожного у світі є тавро. Тавр є небагато. Ось типовий перелік тавр (клейм), за допомогою яких можна легко і просто диверсифікувати світ:
Кучмісти
ПРдуни (ПРдони),
Презики (Ющенята),
Нікчема,
Кремляді,
Нацики,
Кролик,
Гриць,
Тягнибакс.
Єврей (жид)
Усіх об’єднує одне – вони Заважають............
Так як для Віктора Федоровича писати є кому і фіг туди влізеш, доведеться писати про Віктора Федоровича. Прибутковою цю справу зараз не назвеш, перспективною – тим паче. Врожайний 2004-й минув так блискавично, наче 10 кроків назустріч людям зробили. Отже, найкраще про Віктора Федоровича писати добре або нічого. Коли про Віктора Федоровича не писати нічого – результат кращий. Він відходить з інформаційного поля і в пам’яті народу залишається Добрим Духом з Минулого, який, наче Тінь Батька Гамлета сумовито висить над рідними териконами, забезпечуючи стабільність. Насправді ж Віктор Федорович став пам'ятником собі. Монументальним, красивим, загидженим яйцями і зайвим в антуражі сучасного українського політикуму, достоту, як Ленін з Бесарабки.
................Володимиру Литвину писати не треба. Не треба, не треба! Володимир Михайлович сам може посидіти в інтернеті і забадяжити такий реферат – закачаєшся. Володимир Михайлович потрібен не тільки Україні, а й собі самому. Це настільки різносторонній, універсальний та компромісний чоловік, що за окремий поміркований гонорар він сам на себе напише пасквіль. А потім сам його спростує. В іншій газеті, за інший, природно, гонорар.
..................
Найважче писати для Гриценка. Власне, про нього написав Маркес своє «Полковнику ніхто не пише». Ні, ні! Справа не у грошах. Для допомоги Гриценку – слід подолати його шалений спротив. Анатолій Степанович міцний горішок і не дається просто так! Щоб йому допомогти – слід подолати грамотно розставлену ним самим і його симпатиками кругову оборону. Анатолій Степанович не підпускає до себе аби кого. Власне, нікого не підпускає. Передбачається, що Анатолій Степанович все зробить сам – сам балотується, сам пройде виборчу кампанію, сам програє. Якщо зможе – сам усе для себе напише. Самурай – воїн добрий. Правда, з нього найкраще виходить камікадзе. А камікадзе – воїн одноразовий.
..................
Писати для Арсенія Петровича Яценюка слід креативно, бо Арсеній Петрович думає, що він молодий, прогресивний і з почуттям гумору, а, як відомо, нема страшнішої речі ніж дати зрозуміти клієнту, що він не такий, як про себе думає. Взагалі, основне завдання журналіста чи політтехнолога – це точно вгадати, що про себе хоче почути клієнт. Як правило, він хоче почути про себе рівно протилежне від того, що є насправді. Тому про Арсенія Петровича пишемо, як про воєнного, красивого і здоровенного.
................
Коли ви пишете для Тягнибока, зверніть увагу на наступний простий асоціативний ряд: вулиця, ліхтар, аптека, змерз, замело снігом, групка людей, краща доля, Бідна Україна, Борці, Герої. Доцільно використати весь набір слів, щоб досягти бажаної повноти ефекту.
Для пояснення, простий приклад поста в ЖЖ:
«Сьогодні приїхав в N. Цей милий карпатський край, запаскуджений совіцькою окупацією, засраний кучмівською владою, сплюндрований Ющенком і добитий Тимошенкою, таки живе. Уже двадцять років, як нема гранітного Леніна і Бетоний Бандера, посталий на центральній площі, пильно спостерігає, як всуціль патріотична влада, без жодного представника ВО «Свобода» нагло розкрадає місцеві землі.
Я дивлюсь, як у світлі ліхтаря кружляють нордичні силуети (тут можна вжити і старосвітське «сильвети» - воно з біса правильно і красиво!) сніжинок та сідають на вивіску «Аптека», яку геть замело снігом…. Бідна моя Україно!!!
…Групка людей, яка приречено чекає маршрутки, ніколи не знатиме, що насправді вони чекають кращої долі. Але вона прийде! Варто лишень згадати подвиг Борців і піти їх шляхом! Герої, повстануть!
P.S. Голова місцевого осередку хотів сто тридцять баксів за поклейку плакатів. Прибуріли в корінь – а як же жертовність?!»
................До Петра Миколайовича Симоненка доля надзвичайно іронічно поставилася. У тій великій країні, де Петро Миколайович виріс, змужнів і вперше одружився, простий член Комуністичної партії не мав великих шансів на хороший некролог від ЦК КПРС в центральній пресі з таким привабливим набором регалій, як «крупный государственный и общественный деятель СССР, стойкий, несгибаемый коммунист-ленинец, лидер советских коммунистов, видный деятель международного коммунистического и рабочего движения, член Политбюро с … года…., вождь и учитель, генеральный секретарь….; явилась тягчайшей утратой для Коммунистической партии Советского Союза, трудящихся всех Республик СССР и международного коммунистического и рабочего движения…».
Смерть ворогам – томатний сік проти тканини
Лип 27, 2009 Політика, суспільство
На круглий стіл у Львівській ОДА щодо обговорення історичних подій Другої світової війни (зокрема, питання відзначення 65-річчя визволення Львова від фашистів і чи варто святкувати цю дату) прийшли політв’язень і громадський діяч Юрій Шухевич, голова Львівського обласного товариства політв’язнів і репресованих Петро Франко, представники ветеранських організацій Львівщини, депутати Львівської облради від ВО «Свобода», представники Російського молодіжного братства. Також присутня депутат Сімферопольської міської ради Тетяна Іванченко, заступник голови Львівської ОДА Ігор Держко, начальник управління з питань внутрішньої політики ЛОДА Ігор Ожиївський.
Поки учасники круглого столу обмінювалися думками щодо подій Другої світової війни та сучасної політики Росії щодо України, представники Української партії несподівано підійшли з пляшкою томатного соку до депутата Держдуми РФ Сметанюка та вилили на нього сік. І з вигуками «Слава Україні! Смерть ворогам!» вони покинули зал, мотивуючи тим, що не можуть більше цього слухати.
Прекрасно... Чудово... Всі горе-патрійоти гордо напнули шаровари на груди і пишаються вчинком справжнього борця з ворогами України. Не треба шукати контраргументів, не потрібно вивчати методи інформаційної війни, зайве вчитись умінню переконувати опонентів та шукати компроміси - достатньо обурено вилити сік на костюм, крикнути "Слава Україні!" (очевидно тому, що якісний український томатний сік переміг москальську тканину) і... втекти.
Широка кАаліція
Чер 8, 2009 Політика, суспільство, Право, освіта, наука
Я не настільки слідкую зараз за політичними вітрами в Україні, щоб робити якісь етапні висновки чи прогнози. Але підготовка і зрив "ширки" - це дуже цікавий епізод.
Що було?
Було доволі серйозне протистояння між Ющенком та Тимошенко. Янукович, як хронічний лузер, стояв недалеко і жував канапки (не стримуючи шипіння Герман , гавкіт Богословської та шарудіння Фірташа).
Газові розборки став супроводжувати розбрат щодо Єханурова. Махінації в закупівлях продуктів для солдат (що принесли комусь чималі статки) Президента не вразили (можливо тому, що він прекрасно знає всю цю кухню), але Рада таки звільнила Міністра оборони.
В кандидатах на президентство засвітились Тигипко та Яценюк. Це доволі цікавий факт. Можна вважати Яценюка проектом Ющенка та Фірташа, а Тигипка - прийнятним варіантом для Януковича та Тимошенко.
Сітілайти до 66-ї річниці Дивізії “Галичина”
Кві 21, 2009 Політика, суспільство
У середині квітня у Львові з"явились сітілайти до 66-ї річниці Дивізії "Галичина".
Хто їх замовив, ніхто не знав. Шкіль навіть припустив, що це - провокація російських політтехнологів. При цьому він зазначив, що статусу "СС" у дивізії не було.
Хочеться розібратись.
По-перше, сітілайти я бачив. Це єдина правда, за яку я стовідсотково можу поручитись.
Далі - хто замовив?
"Ці плакати з'явилися за ініціативою лідера Свободи Олега Тягнибока в рамках проекту Скарб нації - творчо-виховного заходу, який ми проводимо вже два роки і який пропагує найвищі духовні цінності", - пояснив Сегодня лідер львівської організації Свободи Іван Грінда.
Отже, жодних підступних російських політтехнологів. Якщо зважити, що на зображенні плакатів не було вказано від кого йде звернення, і сам замовник жодним чином не давав знати про свій "творчо-виховний захід", а резонанс був доволі істотним (погодьтесь, що до позитиву в темі фашизму мало хто готовий), можна припустити, що так - певна провокативність присутня, але зі сторони українських політтехнологів.
Отже, Свобода вважає Дивізію СС "Галичина" скарбом нації та зразком найвищої духовної цінності.
Чесно скажу - дуже прикро, що в нас не знаходиться чогось більш відповідного для пропаганди. Чомусь історична минувщина, що ще потребує холоднокровного аналізу, фактажу та беземоційного освітлення, стає предметом упередженої агітації.
Я пройшовся інтернетом в пошуках інформації про Дивізію "Галичина" і знайшов ряд сайтів з досить ємним освітленням даної теми.
і навіть
Цікаво почитати, в яких умовах проходило формування дивізії, як вона брала участь у військових діях, що сталося з її вояками. Не варто забувати, що дивізія воювала на стороні фашистської Германії, боролась проти партизан у Східній Європі, і брала участь у боях з радянською армією (проти українців, в тому числі) під Бродами. Додаток "СС" у назві був. Не знаю, чому від цього потрібно відхрещуватись.
14-а гренадерська Ваффен СС «Галичина» - підрозділ у складі військ Ваффен СС Німеччини, що існував у 1943-1945 роках і був укомплектований з українців. З 19 квітня 1945 року підрозділ отримав нову назву - 1-а Українська Дивізія УНА.
Поширення ось такого виду інформації було б дуже цінним для відтворення історичної справедливості та формування поваги до спільного минулого всіх громадян України.
Є різні способи донести знання до людей, щоб вони сприйняли її з розумінням. Але "Свобода" переслідує іншу мету - виокремлення свого електорального поля. Не пошук того, що сформує українську націю (не плутати з національністю) , а видирання із суспільства та гуртування тих, хто перш за все підтримує антикомуністичну, антирадянську, антиСРСРівську, антимоскальську ідею, і протиставлення їх іншим громадянам України. Не знаю, наскільки ця тема відповідає поняттю "українська"... навіть, як частина цього поняття...
Загалом, неприємна ця історія з сітілайтами...
По-перше, виставити анонімні плакати і заховатись у кущах, вистежуючи реакцію суспільства - досить низько і боягузливо. По-друге, стидливо забираючи приставку "СС" з назви дивізії, ми лише переконуємо всіх у своїй невпевненості та неправоті. По-третє, акцентуючи увагу лише на плюсах якогось явища (возвеличуючи його), і не засуджуючи мінуси, можна виростити таку фальшиву державу (та суспільство), що може зрівнятись зі сталінським режимом, який так ненавидять наші "патрійоти" (але спокійно відносяться до фашистського).
Теги: Львів
Дві статті
Бер 30, 2009 Політика, суспільство
Дві непогані статті на Захід.Нет
Бандера глазами простых россиян
Інтерв"ю із Святославом Вакарчуком
Перегукуються тим, що, як і я постійно наголошую, не можна пропагувати те, що розділяє громадян України та сіє ворожнечу, і ще й пишатись цим.
Є спільна історія - її потрібно дослідити без емоцій та упередження, зробити висновки, вчитись на помилках, бути гордими з переможних досягнень.
Скоро почнуться вибори і знову нас почнуть ділити на електоральні поля.
Теги: політика
«Криза – стоп!»
Бер 27, 2009 Політика, суспільство
Сьогодні перед пам"ятником Чорноволу (напевно, щоб не кидалась в очі малочисельність) о 12.00 має пройти акція-мітінг від Партії регіонів під кодовою назвою: «Криза – стоп!».
Одразу згадався старий армійський анекдот:
- Товарищ прапорщик, а вы можете остановить электричку?
- Могу.... Электричка, стой! Раз, два.
