Після Євробачення 2013

3150

Закриваю тему Євробачення2013. Цього року я помітив, якою великою може бути різниця між виступами учасників у відбіркових турах своїх країн (чи їх промороликом) і виступом на самому конкурсі. І ця різниця може йти як в плюс, так і в мінус. Як же вийшло у півфіналах та вчора у фіналі?

Злата 2013

Про попереднє враження від того, що очікувати нам на конкурсі, я писав раніше. А переможець Євробачення 2013 – Данія.  Наша Злата зайняла третє місце. Друге – в хлопця з Азербайджану.
Перемоги Данії я, чесно кажучи, не очікував. Моя помилка – недооцінив вплив жалісливої сопілки, барабанів та солдатської тематики. Ну, і екзальтація публіки в залі (Данія зовсім поруч з Малме) теж впливає на вибір глядачів. І все ж віддам належне Емелі – її виступ в Швеції виглядав набагато драйвовішим за відбірковий.

А от виступи Злати і Фаріда – це взагалі типові приклади того, як можна з користю витратити час підготовки, виправити помилки і довести номер до пристойного вигляду. На фоні в азербайджанця поставили куб, в якому крутився хлопець в чорному – немов тінь виступаючого. Як на мене, той хлопець просто прекрасно рухався і гармонійно вписався в номер. Такого дійства якраз не вистачало виступу Фаріда, про що я і писав раніше.

А Злата у шикарній світлій сексуальній сукні (ага – для того, щоб виглядати сексуально, зовсім не потрібно оголюватись як білоруска) з новим макіяжем, з новими чарівними рухами, посмішками і магічними поглядами кардинально змінила свій виступ. Тому, хто довів співачку та її виступ до такого стану – величезна шана. Беквокалу теж вказали своє місце, і він більше не випирав поперед Злати. Застосування велетня, який виносив Злату на подіум, додало певної екзотики (хоч для мене це сумнівний крок). У результаті – третя сходинка на Євробаченні 2013 замість другої двадцятки, яку я пророкував (судячи лише за піснею).

Обернений приклад – як можна все спаскудити у проміжку між відбором та конкурсом. Моя улюблена дівчинка з Австрії, яка підкорила мене цікавим тембром, пластикою, загадковістю та одночасно простотою, постала в Малме єврошлаковим примітивом. Замість чорних легінсів і буденної маєчки – гламурні срібні штанці з вульгарною білою накидкою, а замість цікавих своєрідних рухів – повна скутість, незграбність і позерство. Беквокал почав блудити сценою – жах… Я навіть відправив есемеску (чого зі мною на Євробаченні ще не було, здається) на підтримку Наталі – настільки для мене це все виглядало катастрофічно. Виявилось, що я правий, і Австрія не пройшла навіть у фінал, пропустивши поперед себе, до прикладу, “геніальні” виступи Білорусі, Молдови чи Ірландії.
Ще одна моя улюблениця – норвежка – виступила (і виглядала) трохи гірше, ніж на відборі, але принаймні не зіпсувала номер.

Хотів побачити Анук (Нідерланди) – побачив гармонію образу і співу. Спокійна пісня, казковий голос.
Іспанка хотіла внести трохи життя в засилля чорного кольору і стрибала сценою жовтою плямою, але вокал був трохи невпевнений. Європа не зацінила.
Бонні Тайлер вкотре довела, що грандів на Євробаченні не люблять.

Що ще можна відзначити? Розсмішив епізод, коли вмикали різні країни для оголошення результатів, а при зображенні представника зі Швеції наш коментатор почав казати: “Яка гарна…” аж поки та “гарна” не заговорив чоловічим голосом.

Ну, і принципове питання – скільки ще буде діяти дурнувате правило, що країни-організатори та переможець минулого року беруть участь одразу у фіналі? Це печерний атавізм за своєю суттю. І він навіть скорше зменшує шанси на виграш саме тим привілейованим країнам, бо зменшує кількість виступів і впізнаваність.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here