Осінній фільмоперегляд

0 251

Був час і натхнення на вісім серій Stranger things (Загадкові справи, Дивні дива), другий сезон якого зараз рекламують.
Коротко: добре змайстрована попсова містика з гидкими акторами. Чіпляє, але в душі порожньо.

 

Матильда (1996)
ні – це не про Матильду Кшесинську. Подивився я старий дитячий фільм Денні Девіто про дівчинку з незвичними здібностями (за книгою Роальда Дала).
Дивився і вражався, скільки усього там… еее.. перейняла Ролінг і кіномейкери Гаррі Поттера. Навіть хатинка Геґріда присутня.
Фільм хороший, і навіть дивно, що я про його існування нічого не знав.

 

Привид у броні (Ghost in the Shell)
Робокопиця і Дюк Нюкем бавляться у Бетмена в Матриці.
Замало еротики, забагато малозначущих деталей, але в дійсно гарній обгортці.

 

Пірати Карибського моря: Помста Салазара
Густий туман плутанини і метушні попередніх серій трохи розвіявся і нову частину я дивився з цікавістю. Тепер шкодую, що не пішов на цей фільм в кінотеатр.
Було все, що притаманне фільму з першого випуску: пірати, містика, романтика, гумор, густа комп’ютерна графіка і, звичайно, Джонні Депп… багато і різного Джонні Деппа.

 

El bar (Бар, Дика історія)
Після Канади найбільш підозріла для мене країна-кіновиробник – це Іспанія. Часто незрозуміло при перегляді їх фільмів, чи це свідомий прикол, чи божевільний з тупинкою прояв гарячого південного темпераменту. Головний принцип – всі емоційні фарби на максимум і поєднати непоєднуване. Блондинка-вертихвістка раптом безпричинно проявляє розсудливість і моральні чесноти, бомж-алкоголік раптом веде себе, як спецназівець, а хіпстер і власниця бару – насичені і еталонні, як Орбіт зі смаком хіпстера і власниці бару.
Отак, не без цікавості, дивишся фільм і постійно думаєш: “Та коли ви вже всі здохнете?”

 

Інколи в топ торентів виносить дещо з трешового інді-кіно. Як правило, виробництва Канади. Не знаю, чому так. Може в них якесь особливе повітря чи вода, але якщо я бачу, що фільм канадський, то у 99% випадків це буде трешак.
Раз у кілька років дозволяю собі подивитись на те, що можна відзняти за 50 тис. доларів.
Prairie Dog (Fang), 2015
Актори бігають, камера трясеться, п’ятикласник створює спецефекти – готово. Іноді все виглядало досить цікаво – з милою безпосередністю, наче це зроблено дітьми по сусідству.
Але що казати, якщо практично весь фільм стисло показано у трейлері? Мені додати нічого, крім того, що на imdb рейтинг цього трешу аж 7,6/10. 😂 Де мій смартфон? – йду швиденько якийсь шедевр змайструю.

 

Донні Дарко (2001)
Давно я хотів подивитись це кіно, але вийшло лише вчора. В принципі, цього я і чекав: важка психодрама з елементами чи то містики, чи то фантастики, чи то шизофренічного марення, після перегляду якої потрібно шукати в інтернеті пояснення сценариста-режисера, а що ж там таке насправді сталося.
Як на мене, то найбільший недолік – це недопрацьовані персонажі: не глибокі, не викликають тих симпатій чи антипатій, на які розрахований сюжет. Так вийшло, що найбільш цікавими виявились другорядні ролі, наприклад, батько та мати Донні.
Якщо ви інтроверт, то кіно можу порадити – дехто називає його культовим. Саундтреки шикарні, настрій насичений, актори чудові, неспішний стиль викладення (аж до того, що коли я випадково натиснув на паузу, то ще певний час продовжував дивитись).

 

Мумія (2017)
Фільм був досить цікавим рівно до моменту падіння літака з Томом Крузом. Беззмістовне аудіо-візуальне блювотиння, яке показувалось потім, я дивився наче на третій стадії сп’яніння.
Тепер почнеться: “Мумія проти містера Джекіла”, “Таємниці Франкенштейна та Дракули”, “Людина-невидимка-вовк”, чи що там ще задумали в Universal

 

нема коментарів

Залишити відгук