Фільм “Інтерстеллар” (2014)

3319

Десь на середині фільму Інтерстеллар, прямо посеред буйної космічної драми по моїй щоці скотилась гаряча і сумна сльоза – це я так глибоко… позіхав.

Я йшов у кіно, сподіваючись побачити космічну сагу, цікаву науково-фантастичну історію з такою гарною картинкою, що можна було б деякий час витріщатись в екран і думати: “Як же це, до біса, чудово!”. Напевно, не варто було перед сеансом читати захопливі відгуки про цей фільм – можливо, зараз моє розчарування не було б таким відчутним.

interstellar-film

Існує така давня українська страва – окрошка. Цей різновид холодного супу не має чіткого рецепту та визначеного набору продуктів – просто бери все, що є в хаті, і криши у каструлю. Крістофер Нолан у Інтерстелларі накрошив стільки різноманітних інгредієнтів, що цього вистачило б на багато окремих страв. Не всі продукти добре поєднались, а декілька були явно зайвими.

Отже, коротко про сюжет. І далі – зі спойлерами! (краще не читайте, якщо ще тільки збираєтесь подивитись фільм).

У недалекому майбутньому Земля наближається до стану, коли людство вже не може виживати на ній (чи то через наслідки якоїсь війни, чи природного грибкового катаклізму – не ясно). В будинку, серед кукурудзяних полів, сім’я фермерів раптом помічає дивні “знаки”, які приводять їх на засекречену космічну базу. Голова сім’ї – Купер – виявляється, саме той герой, якого там чекали, щоб відправити в Космос на пошуки іншої придатної для життя планети.

Купер свариться з маленькою донькою, яка не хотіла відпускати батька (тим більше, що вона зістариться набагато раніше, ніж батько в польоті), і все-таки летить. Через червоточину (“кротову нору”) біля Сатурна астронавти-шизофреніки потрапляють в іншу частину Всесвіту і шукають звістки від першопроходців-шизофреніків, яких заслали раніше.

Вервиця подальших подій призводить до того, що Купер разом з роботом-гумористом падає у чорну діру і потрапляє у містичне місце, звідки можна певним чином передавати обмежену інформацію у кімнату своєї доньки. Виявляється, саме так і з’явились ті таємничі знаки раніше, бо дані можна передавати і в минуле.

Тим часом робот в тому містичному місці збирає якусь важливу інформацію, і Купер азбукою Морзе надсилає її своїй вже дорослій донці. Це призводить до наукового перевороту, який дозволив залишкам людства вийти на вищий щабель розвитку і таки врятуватись від глобальної смерті на Землі.

Наступні покоління людей підкорили 5 вимірів!, зазирнули в минуле і організували своє власне спасіння отим методом, який я описав вище. Купера потім теж врятували, телепортнувши до космічного ковчегу, де від старості помирає його донька. Це було потрібно, щоб організувати сльозливий фінал.

Коли в залі включили світло, люди ще кілька секунд сиділи в заціпенінні і, напевно, думали: “Що це тільки що останні дві години було?”. Дехто навіть спробував аплодувати.

Я описав сюжет, але я не можу передати той густий, жирний прошарок драматизму, яким був просякнутий увесь фільм. З потребою чи без неї у глядача вимагали емоцій – крупними планами, очима, сльозами, словами, повторами, прямолінійним музичним супроводженням: “Плач, сука! Плач! Тобі що, не шкода дівчинку? Тобі не шкода дядька, який пішов на самопожертву? Тобі не шкода вмираючу бабульку і дідуся? Переживай, нервуйся!”. Якби у фільмі потрібно було показати, як хтось йде в туалет, то і цей епізод показали би так трагічно пафосно, наче це останні секунди життя усього людства і особиста внутрішня перемога нужденного. Не люблю я цього грубого примусу.

interstellar_1

Чи можна вважати, що опис сюжету вже доніс до вас градус маразму цієї історії? Під час перегляду це не так помітно, бо все переплетено з динамічними мікроепізодами, з непоганими діалогами та складними взаємовідносинами між людьми.

Але, якщо подивитись здалеку, то логіка шкандибає на чотири ноги. Так завжди і буває у сюжетах, де застосовують прийом подорожей у часі. В таких випадках треба або відверто спиратись на несерйозність, або акцентуватись на спецефектах і динамічному сюжеті, щоб відволікти глядача від обдумування ситуації – мовляв, та не звертайте увагу, це просто вищі сили, про які нам нічого невідомо.

От такого дурня включили в Інтерстелларі, хоч загалом все вказувало на те, що фільм поважає науку та сучасні уявлення про астрономію, і буде якесь раціональне пояснення. Ну, я б хотів почути, яким чином людство, яке вимерло, раптом змогло само себе врятувати з майбутнього? Тут або не вимерло, або не рятувалось – одне з двох.

Ну і, напевно, найкривіший момент сценарію: для чого Купер підказав собі в минулому, де знаходиться космічний об’єкт, якщо найбільше чого він не хотів, так це відправляти себе в політ? І для чого було передавати фразу “Стій”, якщо в минулому вона точно не подіяла? Про величезну купу інших незрозумілостей і відвертої дурні я вже, даруйте, не буду згадувати. Може щось було не так з перекладом в українській версії?

Фільм для мене виявився недостатньо видовищним, щоб я зміг закрити очі на всі недоліки і не задаватись питаннями “Чому?” і “”Для чого?”, а переживання в емоційних моментах часто були надмірні та штучні.

interstellar-black_hole

Тепер про хороше. Космос у фільмі хоч зображено якось “плоско”, а часом і авантюрно як в Гравітації, але кіно дозволяє розгулятись фантазії та розвиває потяг до знань. Принаймні, я сподіваюсь на те, що інтерес до космології значно зросте. Вже зараз точиться багато розмов про достовірність зображеного у Інтерстелларі – зокрема, про чорну діру Гаргантюа та червоточину (або, як я кажу – хроботочина). На щастя, фільм консультував відомий фізик Кіп Торн, завдяки якому і маємо більш-менш правдоподібну картинку космічних об’єктів та процесів, з ними пов’язаних.

Подій, розмов та емоцій у фільмі було надзвичайно багато. Не всі вони несли якийсь зміст і не всі вписувались у канву, але, принаймні, у глядачів є достатньо матеріалу для обдумування та переживання, а не лише для перетравлення попкорну. Філософія людських взаємовідносин показана на примітивних прикладах, але сама вона достатньо глибока – за це фільмам Нолана моє шанування.

Гра акторів майже на п’ять. Щоправда, Нолан змушував їх трохи перегравати, а оператор постійно наїжджав їм в обличчя , але це вже не їх провина. Все ловлю себе на думці: а як виглядав би фільм, якби головну роль виконав не МакКонахі, а Том Круз  🙂

https://www.youtube.com/watch?v=tSfHfZjRh8M

P.S.: практично увесь фільм у мене виникали асоціації зі старими радянськими фантастичними фільмами для підлітків “Москва-Кассиопея” та “Отроки во Вселенной”. І краще передивитись ці фільми, ніж Інтерстеллар.

P.P.S: виявляється, я ще дуже лагідно відгукнувся про цей фільм. От огляд від Каганова.

3 КОМЕНТАРІ

  1. Ну людтство, типу, не вимерло, бо врятувалося завдяки тому супер-пупер рівнянню (план “А”), так що тут все логічно.
    І передавати “стоп” теж типу логічно, бо це наче демонструє нам відчай головного героя, його сум за втраченою донькою і т.п.
    Кіно не шедевр, але твердих 9 балів заслуговує, хоча трохи затягнутий початок, як на мене.
    Сподобалося що про тих “прибульців” нічого не сказано; що це люди майбутнього – то лиш здогадки головного героя, а не факт.

    • 1. Якщо людство врятувалось, то не було змісту організовувати свій порятунок в минулому. Логічно?
      2. Передавати “стоп” якраз нелогічно, бо це не спрацювало. Цю дію можна зрозуміти лише, як емоційний порив головного героя – з цим погоджуюсь. Але його ніхто не примушував кудись спішити. Ну, ляпнув, буває… Але він міг спілкуватися з маленькою донькою ще довгий час. Чому він більше нічого їй не повідомив? Це б одразу вплинуло на подальші події.
      Ще питання: чому в чорній дірі він мав можливість спілкуватися з донькою лише до певного моменту в її житті? Чому, наприклад, він не міг побачити себе біля вмираючої доньки? Ну, це питання риторичне.
      3. Про “вищі сили” я і написав – з одного боку це додає певної інтриги, а з другого – примітивізує фільм, пояснюючи всі невідповідності містичним впливом. Неприємно, коли такий фільм переходить з жанру наукової фантастики у фентезі. За це одразу мінус кілька балів.

      • “1. Якщо людство врятувалось, то не було змісту організовувати свій порятунок в минулому. Логічно?” – люди – це люди, а не колективний розум. Просто спинити найбільшу в історії катастрофу, яка вже і так спуталася з часовими парадоксами, для пересічної людини ой яка блага мета. Месіанський комплекс ніхто не відміняв.

        “Але він міг спілкуватися з маленькою донькою ще довгий час. Чому він більше нічого їй не повідомив? Це б одразу вплинуло на подальші події.” – Ви щось надто кособоко про причинно-наслідкові зв’язки згадуєте. Змінити ГГ міг лише події, які сталися після останнього повідомлення з Землі. Всі інші зв’язуючі ланки “до” вже були визначені. Навіть слово “змінити” тут умовне – міняти ще не було чого…

        “3. Про “вищі сили” я і написав – з одного боку це додає певної інтриги, а з другого – примітивізує фільм, пояснюючи всі невідповідності містичним впливом. Неприємно, коли такий фільм переходить з жанру наукової фантастики у фентезі. За це одразу мінус кілька балів.” – інквізитора нагадуєте: незрозуміло – значить “зло” (“фентезі” у даному випадку). І все-таки вона обертається…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here