Чужий (досвід спілкування з кліщами)

849

У кожного ігромана в житті бувають моменти, коли він робить абсолютно не притаманні для себе речі. Наприклад, готується до екзаменів, одружується, вимикає комп`ютер… і таке інше.

От і я недавно вирішив відсвяткувати День трудящих… днем відпочинку. Моя сім`я та сім`я Rio організували собі вакацію в курортну зону Сихова.
Лісок там звичайно не казковий, але іноді дерева можна було розгледіти серед юрби, яка смажить шашлики. Щебетання пташок не чулося серед автомобільного шуму, а земля нагадувала пункт прийому макулатури та брухту.
Та зрештою я хочу розказати не про свій відпочинок (нема поганого відпочинку – буває мало горілки), а застерегти. Виявляється розмови про кліщів, то не вигадка біологів-маніяків. Таки дійсно, ці інопланетні організми існують і саме іноді на людях.
Один такий “чужий” непомітно вчепився мені у ногу і чигав момент, щоб заволодіти моїм тілом. А коли я розм`як, розморений нічною спекою, ця істота просвердлила мою гомілку до кістки і вже приглядалася як потрапити через кістковий мозок у головний. Хе… сволота, але дурна. Бо я ж тільки зробив вигляд, що сплю. А насправді я вчасно викрив цей підступний план чужоземної цивілізації і взяв, як то кажуть, гада за ж… пінцетом. Щоправда земні спеціалісти-уфологи радять заправити спочатку кліща олією, напевно для того, щоб він перелякався, що його з`їдять і вмер від нападу серця. Але мій екземпляр видно пройшов школу спец. виживання серед сихівського населення і реагував на “Олейну” лише радісним помахуванням кінцівок. Мовляв – давай, давай, кашу маслом не зіпсуєш.
Так от, я розпсихувався і грубим втручанням радіотехнічного інструменту зробив свою дурну справу – задниця “чужого” була рішуче відділена безпосередньо від його голови, яка так і залишилась милуватися моїми еритроцитами… хм… Тепер мені ясно, чому ворожий інородний предмет у власних апартаментах називають “жучком”.
Отже, буравчик кліща застряг у моїй нозі. Я звичайно не гордий – міг би й так жити, але якось чудернацько виходить – у тебе в нозі чийсь ніс… “невдобно, однако”.

Ампутувати ногу я не наважився – не було під рукою лобзика – а от відвідати хірурга довелося. Виявляється, багато нас таких – носіїв. Але не кожен наважується признатися і вирізати цю гидоту, а так і живе, обвішавшись кліщами, як ялинка гірляндами.

А вам всім з початком відпочивального сезону я раджу частіше розглядати своє голе тіло після відвідин праматінки-природи. Звичайно це слід робити потаємно, бо, якщо такий нарцисизм примітить матуся або жінка, то вам буде дорога не тільки до хірурга, а й до психіатра.
Також довга екскурсія по лікарях буде забезпечена, якщо вам “пощастить” підхопити від “чужого” енцефаліт. Я от чекаю перших симптомів – почервоніння укусу та головних болей. Але сподіваюсь, що я просто граю в якусь дурнувату гру на комп`ютері і це все мені просто ввижається. Головне вчасно згадати чіт-коди. Знаєте такі?