Враження від другої частини фільму Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

2382

Фільм Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії (частина 2) завершив серію кінофільмів і тему Гаррі Поттера загалом. І все ж хочеться вірити, що чарівний світ, створений Джоан Ролінґ, не відійде так просто у минуле, а матиме продовження – зокрема на pottermore.com .

На щастя, моя рецензія позитивна – останній фільм виявився кращим за попередні творіння режисера Єйтса – здається, він нарешті намацав свій стиль у поттеріані, навчився вдало користуватись кіношними шаблонами і вибудовувати у фільмі чітку розповідну лінію.

Саме такою мені здалась остання стрічка. Враження здебільшого позитивні. Не було явно школотського гумору, не було сумбурного нагромадження подій. Було трішки пафосу, якісної комп”ютерної графіки (в міру), було присутнє вдале чергування напружених, динамічних епізодів і спокійних сцен для роздумів та емоцій.

 https://www.youtube.com/watch?v=Q9I5tlU4Kuo

Фабула Смертельних Реліквій у другій частині вам відома – Гаррі, Рон і Герміона після Смерті Добі планують вдертися у Ґрінґотський сейф. За допомогою Ґрипхука вони потрапляють у банк і знаходять горокракс – чашу Гафелпаф. Верхи на драконі трійця здійснює втечу і вже у Гоґвортсі за допомогою друзів та вчителів організовує оборону школи. Гаррі знищує горокракс у діадемі Рейвеклов. При цьому з вогняного вихору трійця рятує Мелфоя та Ґойла. Волдеморт з військом штурмує Гоґвортс, майже зруйнувавши його. Гаррі зі спогадів вбитого Волдемортом Снейпа дізнається про свою роль у знищенні Темного Лорда. Він приходить у Заборонений Ліс, щоб підставитись під удар. Але виживає після Авади Кедаври, позбувшись при цьому частинки Волдеморта. Фінал позитивний – Темний Лорд переможений.

Як це все реалізувалось у фільмі?
Частина фільму, де показані Ґрипхук та інші ґобліни, мене одразу зачарувала – актори-ліліпути (чи карлики?) неймовірно колоритно виглядали і органічно вливались у відеоряд. Таких шикарних банківських робітників я навіть не уявляв. Герміона, перетворившись на Белатрису, стала на порядок цікавішою – ще раз переконуюсь, наскільки все змінюється в кращу сторону, коли до справи беруться справжні актори (як це було і в попередній частині Смертельних Реліквій).  Дракон (у фільмі з українським перекладом його назвали “український залізопузий”, що викликало схвальний регіт у залі) показаний рівно стільки, скільки і потрібно було, щоб і нам було цікаво, і щоб не перебити своєю присутністю зміст всієї розповіді.

Організація захисту Гоґвортса відтворена непогано – всі ці встановлення захисних заклятть, задіювання лицарів, наскоки смертежерів на захисні редути були цікавими і викликали бажання бути в гущі подій. Навіть дещо карикатурний Невіл не зіпсував враження. Взагалі Невілу було присвячено багато уваги. По-перше, він був одягнутий у свій традиційний “модний” светрик 🙂 , по-друге, Невіл нарешті проявив свою приязнь до Луни (в залі пролунали оплески), по-третє, виступив з промовою перед Волдемортом, а потім, наче Конан-варвар, рубав зміюку (знову ж – під оплески в залі).

Погано були показані самі бойові дії і їх наслідки – чомусь хтось постійно бігав перед камерою, метушився наче рій мурах, потім полізли різні тварюки, потім велетні бились з лицарями, а власне бої магів показані дуже куцо, особливо – смерть Белатриси. Оплакування полеглих – це взагалі величезний провал і найслабкіша частина фільму – щось незрозуміле і фальшиве. Дуже шкода, що так мало уваги приділили такому епізоду. Сцена перепочинку після битви і сцена після перемоги виглядали практично однаково – всі спокійно сиділи у залах, немов очікуючи обіду. Дивно. А голос Волдеморта звучав не як грім, голосно і потужно, а пошепки, якоюсь своєрідною парселмовою (хоч коли верещала дівчинка в кутку, було досить моторошно). Ці епізоди, фактично, і є найвагомішим аргументом, щоб зняти з оцінки фільму кілька балів.

Смерть Снейпа теж не найвдаліший момент, але його спогади трішки відволікли глядачів від нещирої трагічної розв”язки, яку не врятувала навіть майстерність Алана Рікмана. І не зрозуміло, з якого дива раптом Гаррі з такою ніжністю віднісся до свого шкільного ворога, що вмирав від укусів Наджіні.

Важливість і міць воскресального каменю і в самій книжці були незрозумілими, а у фільмі і поготів не ясна його роль у долі Гаррі. Камінь викликав померлих родичів і близьких людей Гаррі, які його просто втішали і морально готували до смерті. Що це дало сюжету? В чому сила каменю і його появи насамкінець? На місці сценаристів я б все ж залишив воскресальний камінь в руці Гаррі, коли той дістав у чоло закляття Авада Кедавра від Волдеморта. Це б домогло краще пояснити воскресіння хлопця після звільнення від частки душі Темного Лорда.

Бесіда Гаррі з Дамблдором на вокзалі Кінґс-Крос пройшла краще, ніж я думав. Лаконічно, без зайвих деталей і пояснень. Можливо, хтось очікував появи голого Гаррі – не судилося.

Далі – несподівано у фільмі з”явився Гегрід, про якого всі забули. Він ніс на руках Гаррі, а я думав, що краще б Гегрід вже і не з”являвся – жодних особливих емоцій і переживань по “вмерлому” Гаррі і радості при його “воскресінні” я не помітив. А хотілося.
В цьому плані мене більше порадувала Джіні (Бонні Райт), яка щиро переживала.

Фінальна сутичка Гаррі з Волдемортом зазнала значних змін поріняно з книжкою – і це добре. З”явилась невеличка інтрига, така потрібна при перегляді стрічки, сюжет якої заздалегідь відомий.
Як я казав, особливих веселощів у зв”язку з перемогою над Волдемортом у фільмі не показали – таке враження, що радів лише Гаррі (при цьому Ден Редкліф був таким переконливим, наче йому тільки-но повідомили, скільки він заробить за участь у зйомках).

Кінцівка фільму ознаменувалась стрибком у майбутнє на дев”ятнадцять років уперед. Одразу ставлю двійку гримерам, які не зробили молодих акторів достатньо старими. Ми побачили Гаррі, Рона, Герміону і Джіні зі своїми сім”ями. Діти, як і їх батьки колись, сідали у Гоґвортський Експрес на платформі дев”ять і три чверті в очікуванні цікавих пригод і приємного спілкування з друзями.

На цьому ми прощаємось з темою Гарі Поттера. Книжки написані, фільми відзняті. Можливо, будуть ще якісь серіали чи мультфільми, але це вже не той варіант, коли мільйони шанувальників божеволіли лише від думки, що скоро прочитають щось нове чи побачать втілення своїх фантазій у кіно.

Дякуємо Ролінґ, зокрема і від імені українського сайту про Гаррі Поттера (http://enter.lviv.ua/harrypotter) за чарівну казку і чудові хвилини, проведені у читанні книжок.

—————-

Ще кілька зауважень про наш перегляд кіно.

Зображення в об”ємі, 3D, не псувало картинку – навпаки, все було доречним і не підлаштовувалось під технологію заради дешевих ефектів.

Український дубляж був традиційно середнього ступеню паскудності. Основні претензії – жахливі голоси деяких персонажів (зокрема, Рона), якийсь академічний акцент акторів дубляжу (як правило, він в тих, хто в житті не розмовляє українською), а також чудернацькі слова – так само з академічного словника,  – які в реалі ніхто не використовує. Вкотре порадив би адаптувальникам звернути увагу на переклад Морозова у виданні Гаррі Поттера від Абабигаламаги, але вже нема змісту про це говорити.

Мені сподобалось, як публіка в залі реагувала на перебіг подій на екрані. Ми сміялись, аплодували, плакали, коментували вголос – тобто, жили тим, що нам показували.
Біля мене сиділи два хлопці, які, очевидно, так сильно переживали за героїв фільму, що постійно гризли попкорн, від запаху якого мене нудить і досі. Коли вони доїли попкорн, то, судячи зі звуків, почали гризти картонні відерка від попкорну – настільки сильним було нервове напруження.

І, звичайно, додатковою радістю було зустрітись з нашими форумчанами – шанувальниками поттеріани, які з”їхались до нас з різних міст України (і навіть світу). Величезний всім привіт!

Чекайте на нашому сайті відгуків і вражень від інших авторів.

І спілкуймося на форумі Обговорень.