Перші враження від фільму Напівкровний Принц

996

Перше враження опишу не від фільму, а від обстановки, в якій довелося його дивитись.
Зрозуміло, що з хорошою компанією все сприймається яскравіше і з кращим настроєм. Дякую всім, хто згуртувався на форумі для спільних відвідин кінотеатру.
В залі було досить душно, особливо з середини фільму – кондиціонерів можна було б і більше поставити (30 градусів все ж). Атмосфера була насичена запахом горілого молока (напевно, від поп-корну).
За спиною в нас кілька подружок цілий фільм гелготали російською мовою і вражалися кожному слову, яке в перекладі звучало не так, як в російському Напівкровному Принці: – Слізоріг? – ге-ге-ге…
Щиро співчуваю тим, хто не прочитав Гаррі Поттера українською.

Якість зображення та звуку зовсім не задовільна. Картинка скидалась чи то на десяту копію кінострічки, чи на фанатично зафотошоплене зображення: розмите, випалене, кольоризоване в жовте або в блакитненьке (а в трейлерах все виглядало симпатично). Звук просто голосно гримів – нічого особливого.

Перший час глядачів довго катували рекламою – анонсами різних фільмів. Це було так нудно, що, коли нарешті на екрані з”явився логотип Ворнерів, в залі зааплодували.
Тепер саме про фільм.
Якщо коротко, то фільм – це набір окремих епізодів (щоправда, як правило, цікавих та гуморних), що практично не поєднані цілісною сюжетною лінією. На жаль, як і передбачалось, практично всі хороші епізоди ми вже бачили в числених трейлерах та рекламах. Звісно, ми сподівались, що найцікавіше для нас приберегли для перегляду в кінотеатрах, але я б відмітив лише сцену, коли Луна (замість Тонкс) лікує Гаррін ніс.
Змін у сюжеті, порівняно з книжкою, було достатньо. Але ми не будем на це нарікати – адже абсолютно неможливо відтворити у фільмі всі події, що містить товстий том, а доводиться хімічити. Найгірше, що сценарист та режисер не наважились повною мірою нахімічити, щоб створити нову наскрізну логіку (не треба було лякатись відійти від книжкового тексту), тому вийшло щось безладно накидане на купу і приправлене любовними відносинами.

harry-potter-and-the-deathly-hallows-2-1024

Любовні історії в Єйтса – це щось страшне. А цим страхіттям фільм явно переобтяжений. Актори, зображаючи емоційні переживання, препаскудно кривляються (Ден, Емма, Бонні – катастрофа! жодного прогресу в акторській грі). Ден більше проявляє артистизму, коли дає інтерв”ю, а не у фільмі. Поцілунки в ГП виходять ледь не найгірші в кінематографі. Руперт єдиний, хто ще витягує потуги “школярів” зобразити кохання (та й то – під дією любовного зілля 🙂 ). Епізоди з ним завжди веселі та щирі.
Непогано зіграв Фелтон. Його роль вийшла ледь не єдиною, що була самодостатньою та зрозумілою. Можливо потрібно було зробити ставку на сюжетну лінію Драко, пожертвувавши іншими.
Також дуже сподобався Слизоріг – хороший актор його зіграв (доречно і правдиво). У минулому фільмі відкриттям були ролі Луни та Тонкс, а в НП відкриттям я б вважав Слизорога.

Наша улюблена Луна з”явилась лише у кількох коротких епізодах – і не розчарувала (хотілося побільше її бачити). Близнюки Візлі, Невіл, ще кілька учнів стали такими дядьками, що, здається, мали б скласти конкуренцію в зрості самому Гегріду. Напевно, тому їх показали усього кілька разів.

Запам”ятались моменти: прольоти смертежерів вулицями Лондона, ремонт носа Гаррі Луною, випадок з Кеті Бел, закоханий в Ромільду Рон, Луна на вечірці, смерть Дамблдора (від Мелфоєвих переживань до розсіювання Мітки… я навіть ледь не розплакався, коли засвітили вогні).

Український дубляж заслуговує оцінки “помірно блювотний”. Приємно було почути від Гегріда “файненько” і озвучку Луни, але практично всі розмовляють штучним, академічно-словниковим діалектом. Вимова акторів тільки підкреслює враження, що такою мовою ніхто не користується в житті (в тому числі і самі актори).
Голоси основних персонажів підібрані вкрай невдало. Дамблдор розмовляє, як ведучий телепередачі “Село і люди”, а не як найвидатніший чарівник сучасності, мудрий до неймовірності та загадковий, як сама магія. Інші голоси теж більш підходять для начитки новин – невиразні, безбарвні. Без зображення і не вгадаєш, хто саме говорить.
У фільмі дуже незрозуміло і практично нечутно звучать фонові звуки, хоча, я впевнений, в оригіналі все дуже соковито і в міру гучно.

Отже, фільм, не дивлячись на всі негативи, дивитись треба, але спершу бажано освіжити пам”ять перечитуванням Напівкровного Принца.
Наступним нашим очікуванням буде випуск DVD, де можна буде по-справжньому оцінити якість зображення та оригінальний звуковий трек.