Оформлення було тематичним - меч, мітла, портрети на стінах, вітрина з речами на продаж: окуляри ГП, шахи, карта і т.д. (маде ін чіна). Світло не було сильним, а музика голосною - якраз добре. 
Загалом, обстановка була більш схожа на музей Гаррі Поттера, де можна поїсти. Якось так все спокійно, велично, впорядковано... Навіть не музей, а мавзолей... Серед розваг - лише плазма, де крутили фільми ГП з титрами під спокійні саундтреки.
 

Одразу прийшов офіціант у формі грифіндорця і представився Гаррі Поттером. Прикольно, але я чомусь не можу сприйняти Гаррі Поттера офіціантом. Він же аврор. Те саме з Белатрисою та іншими ключовими фігурами з поттеріани... Кумедно просто... Більш цікаво було б офіціантам замаскуватись під другорядних персонажів, а відчути себе Гаррі Поттером і Герміоною дозволили б відвідувачам. 

 

Папірчик з меню стилізовано під старий пергамент з обгорілими краями. Страви теж оригінально названі - шашлик з дракону, сніданок сім'ї Візлі, ну і, звичайно, маслопиво. Рецепт маслопива нам не розкрили, але на смак це було щось дріжджове з вишневим присмаком і покрите вершками з шоколадом (принаймні, так мені видалося). Пити це можна лише кілька ковтків - потім почне нудити. А от вісім підсмажених перепелиних яєчок зі шматочком бекону (що посипаний цукром! - оригінально) виявилися досить непоганою стравою (хоч кілька яєчок "втекли" - місіс Візлі така неуважна). Кава міцна, хороша. 
Посмішило, що в меню була страва "від Люпена", а офіціант взагалі згадав про якогось Люшера..

 

Обслуговування задовільнило. Наш "Гаррі Поттер" був комунікабельним, посміхався, пробував жартувати, підказував, що замовити, довго відсутнім не був.  Ціни в кафе - невисокі, цілком прийнятні для центру міста.