Вихідний код (Исходный код / Source Code)

956

Фільм “Вихідний код” (Исходный код / Source Code) 2011, США, Франція

Чудасія з цим перекладом Source Code – Вихідний код… як вихідний день. А відштовхуватись від слова “джерело” (Source) теж смішно виходить – “Джерельний код”. Ще можна вжити “початковий”, але хай вже буде “Вихідний код”.

Чекав цей фільм (наряду з фільмом “Міняючи реальність“). Читав схвильовані, захоплені відгуки. Дехто навіть в глибокі шедеври його записав.
А фільм вийшов дитячим. Для кіностудії дитячо-юнацьких фільмів імені Горького якраз підійшов би.

Тема подорожей в часі у фантастиці дуже і дуже делікатна. Коли героя розповіді відправляють назад, у минуле, щоб щось там підправити, то в жодному разі не можна вдаватись у деталі цих технологій і розвивати цю тему (Термінатор в перших фільмах добре впорався з цим – не перегнув палку). Взагалі, краще в такому випадку застосувати гумор (як у “Назад у майбутнє”).

Але сценарист “Вихідного коду” вирішив ризикнути і нафантазував такого містично-психологічного сюреалізму, що жанр “фантастика” однозначно потрібно змінити на “містичне фентезі” або “казка”.
Розрахунок на підлітковий “ширпотрєб” виправдав себе – фільм вийшов цікавим і необтяжуючим… та ще й з філософічними затравками. Тут треба віддати належне режисеру – Дункану Джонсу, який ще на фільмі “Місяць 2112” показав себе з хорошої сторони саме як любитель філософської фантастики.

В результаті – маємо добротне, захоплююче кіно. Сюжет розвивається динамічно, без особливих мудрувань. До фантастичної задумки додався елемент детективу і мелодрами. Актори грают непогано (хоч ролі в них дуже примітивні). Картинка кіно не псує, спецефекти не паскудять його і не випирають на перший план (та їх і нема фактично).

З негативу.
Відсутність хоч якоїсь пристойної достовірності того, що показано. Навіть переказувати страшно, бо це повний маразм. Навіть фільм “Початок” порівняно з “кодом” виглядає науковим трактатом з фізики та біології.
Паралельні світи тому і називаються паралельними, бо – сюрприз! – не перетинаються.

Моралізаторське риторичне питання, яке занудно тягнуть через весь фільм, “а як ти проживеш хвилину, якщо знатимеш, що вона остання?” якась недоречна і взагалі потребує розгляду багатьох складових (збираючись у довгий похід, себе не ведуть так, наче ти вийшов погратись у двір), але підліткам сподобається роздумувати над цим і потім постити Вконтактє різні рефлексії з цього приводу.

Мені ще було досить дивно дивитись кіно, бо всі “загадки” і сюжетні таємниці я розгадував за півгодини до їх викриття, а терориста я вичислив за першим же заходом. Аж занадто все було очевидним. Це ще одна ознака “ширпотрєба”.
Ну, а реально казкове закінчення стрічки стало лише логічним продовженням всього, що нам показували.
Після перегляду я здивовано думав – і це все? Оті циклічні стрибки в детектив і сльозоточиві банальності є отим “шедевром” і “тонким розумним” фільмом? Та перестаньте…

http://www.youtube.com/watch?v=NzhyI09IRyY

Від enter.lviv.ua фільм “Вихідний код” дістає 7 з 10 –  легкий детективний містичний трилер на тему стрибків у часі і свідомості, де паралельні лінії перетинаються.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Впишіть своє ім'я