Глава адміністрації президента Сергій Льовочкін вважає, що у журналістів має бути присутня самоцензура. Про це він заявив в ефірі програми Мустафи Найема "Чорне та біле" на телеканалі ТВі.
"Мені здається, що дуже важливо, щоб у людей, які є четвертою владою, існувала в серці, в душі, якась самоцензура. І речі, які, скажімо, можна було б не випинати, щоб вони не випиналися", - підкреслив Льовочкін.
Хотів би вступити у заочну полеміку з цим... главою АП... Мені здається, він просто має свій власний словник, свої тлумачення термінів про свободу слова та роль ЗМІ, які дещо відрізняються від загальноприйнятих.
Цензура - це система нагляду, контроль зі сторони офіційної влади за друкованими виданнями, засобами масової інформації з метою недопущення чи обмеження ідей та відомостей, які ця влада вважає небажаними чи шкідливими. У більшості прогресивних країн цензура заборонена конституційно.
Одразу зазначу, що обмеження у ЗМІ, звичайно, мають існувати - це дія законів та (частково) суспільної моралі. Але обмеження, що стосуються лише того, подобається це владі чи ні - це для демократії абсурд і сором.
Примітивна спроба зацензурувати інформацію про невинний напад вінка на Януковича (від мене за це окремий привіт Яндексу.уа) призвела до зворотнього ефекту. Тому Льовочкін прийшов на телебачення і поплакався в жілєтку журналісту - от, мовляв, треба ж мати самоцензуру.
Тобто, фактично, глава Адміністрації президента України закликає журналістів самим вгадувати (чи прислухатися до сигналів), що саме буде приємно чи неприємно владі, і відповідно корегувати свою діяльність. Ну, щоб влада виглядала і "демократичною", і чистенькою.
І як привід для самоцензури одразу: