У радянські часи перукарня була не просто місцем, де стригли волосся - це був осередок спілкування, свого роду клуб, соцільна мережа (як можливо і салоны красоты Киева).
Як правило, серед перукарів (і прибиральників) обов"язково були і жінки, і чоловіки. Тому клієнти опинялися в гущі цікавих розмов, відношень між перукарями різної статі (часто - відвертого флірту), а також - обговорення політичної ситуації у світі і, звичайно, спорту.
Щоб розмови мали фактаж і аргументаж, кожна порядна перукарня повинна була мати телевізор Електрон Рубін чи Горизонт. Процес підстригання супроводжувався прослуховуванням новин і моментальним коментуванням зі сторони всіх присутніх в перукарні (часто там були присутні не тільки ті, хто мав безспосереднє відношення до цього закладу).
Тобто, відвідування перукарні було свого роду сучасними відвідинами форуму або чату в Інтернеті.
Про це я думав сьогодні, підстригаючись у двох дівчат-перукарок під супровід якогось побутово-кримінально-любовного серіалу у телевізорі. А хотілось подивитись і обговорити ЧС-2010.